Життя відомого українського письменника Михайла Михайловича Коцюбинського (1864-1913) складалося таким чином, що він мав нагоду провести по кілька років у багатьох куточках Подільського краю, кожен з яких через постаті подолян, традиційність своєрідного побуту та мовно-пісенну джерельність закарбовувався у його творах. У свої спогадах про дитячі роки письменник пише: “…багате природою, тепле, прекрасне Поділля…”.
Він народився 17 вересня 1864 року в самій Вінниці, в родині дрібного урядовця. Коли йому виповнилось десять років, його батька перевели до містечка Бар, де він стає третьокласником початкової школи; а за два роки він уже пізнає таїнства Святого Писання в духовному училищі у Шаргороді. Його товариші з училища попрямували до Кам’янця-Подільского, щоб продовжити своє навчання. Тому, щоб бути поруч з друзями у свої юні шістнадцять років Михайло, готуючись до священицького сану, у 1881 році стає семінаристом Кам’янець-Подільської духовної семінарії. Але доля розпорядилась по-іншому: юнак не зміг , через матеріальну скруту і родинні обставини закінчити семінарію.
Перебуваючи в ній до весни наступного року, Михайло зблизився з місцевою народницькою організацією. На жаль, збереглися лише окремі згадки про неодноразове відвідування майбутнім письменником бібліотеки семінарії та семінарського саду, що нині знаходиться на території корпусів сучасного Поділького державного аграрно-технічного університету, про проживання Михайла Михайловича на Підзамчі, про те, що майбутній письменник зберіг у своїх спогадах на все життя архітектурну красу Кам’янця. Один із членів народницької організації зазначав про присутність Коцюбинського семінаристів та гімназистів, був особисто знайомий з його керівниками Володимиром Дзюбинським, Григорієм Львовичем, Валер’яном Старинкевичем, Миколою Стародворським.
За зв’язки з подільськими народовольцями М. Коцюбинський зазнав переслідування. Жандармське управління провели арешти не тільки серед членів гуртка,а й серед запідозрених. Зробили обшук на квартирі Коцюбинських. Михайла занесли у списки “неблагонадійних” і завели на нього справу.
Влітку 1882 року родина Коцюбинських знову повертається до Вінниці, де батько, що вічно мав проблеми із владою, і який своїм вільнодумством ніколи не відповідав канонам державного службовця імперської Росії, остаточно втратив роботу, тяжко занедужав і вмер. Трагедія молодого літератора підсилилася ще й тим, що мати, яка й доти незворотньо втрачала зір, остаточно осліпла, і Михайло, не маючи ні належної освіти, ні фаху, ні якогось, навіть мізерного заробітку пішов працювати домашнім учителем.
Ольга Комарова, в.о. головного редактора