До змісту

Чи потрібен тренінг «Комунікативна компетентність» фахівцям соціономічних професій?

Публікація від 23 жовтня 2013.

trening

Світ вступив у друге десятиліття ХХI століття, яке справді вважають інформаційним. З цього приводу можна навести такий вислів: “Хто володіє інформацією, той володіє світом”. Це також стосується психології, бо вона завжди відіграє важливу роль (зі знаком плюс чи мінус) у житті людини незалежно від того, знає вона про неї чи ні.

У жовтні 2013 року виповнюється 20 років факультету перепідготовки психологів. У 1993 році імпульсом для створення цього факультету було звернення дирекції обласного центру зайнятості населення щодо перепідготовки безробітних вчителів на спеціальність «Практична психологія».

Отримавши ліцензію Міністерства освіти і науки, ми приступили до конкретної роботи, тобто 10 місяців проводили навчання з тижневим навантаженням 40 аудиторних годин за авторським навчальним планом, оскільки тоді ще не було стандартів.

Не будемо вдаватися в цифри, скільки студентів за 20 років існування факультету отримали другу вищу освіту, а краще проаналізуємо стан та перспективи підготовки психологів за два десятиліття. Одним із недоліків у підготовці є брак психологічних критеріїв їх відбору. Як відбувається відбір на психологічні факультети? Як правило, так само, як і на всі інші. Тобто людина, яка згодом займатиметься людськими душами, повинна, передусім, добре знати мову, біологію тощо…

Стосовно цієї проблеми та її вирішення є багато позитивних напрацювань, на яких можна повчитися. Так, для того, щоб вступити до психологічного інституту Литви, потрібно пройти триденний тренінг, на якому з’ясовується, наскільки той, хто вступає, готовий вирішувати свої проблеми, наскільки в нього розвинена емпатія, увага до проблем інших. Чому в багатьох вишах світу студенти психологічних факультетів знають, що для того, щоб прийти до клієнта, необхідно самому пройти групові тренінги й особисту психотерапію? А на яких психологічних факультетах це є у нас?

Психологію не можна вивчити, як таблицю множення – її потрібно пережити, винісши з цього переживання подив перед феноменом людини і любов до усіх проявів людського. Однією із суттєвих відмінностей у підготовці фахівців на Заході і США є те, що їхні випускники краще вміють працювати в команді порівняно з нашими. На власному прикладі переконався в цьому, коли в Москві брав участь у роботі методичного семінару, організованого Вірджинією Сатір (США) – класиком світової психотерапії сім’ї. Коли спілкуєшся з такими люд людьми як Вірджинія Сатір, виникає відчуття, ніби розмовляєш з посланцем Бога. Саме такі висококваліфіковані фахівці, як В. Сатір, Н. Пезешкян, австрійські тренери з клієнт-центрованої психотерапії два рази на рік приїжджали до м. Трускавця й проводили навчання в Міжнародній школі з психотерапії впродовж п’яти років (1994-1999 рр.). Вони ділилися своїми знаннями й досвідом. Чим більше часу минає з тих пір, тим більше цінуєш ті незабутні роки навчання в цій школі, адже на кожну сесію, як правило, приїжджали нові фахівці-тренери з групової роботи.

Групові форми роботи надзвичайно складні й вима­гають від психолога ґрунтовної теоретичної й практичної підготовки.  З 1993 року проводжу соціально-психологічні тренінги «Комунікативна компетентність», «Особистісне зростання», пізніше на замовлення опанував ще два тренінги «Креативність», «Продаж банківських послуг». Свої тренінги проводжу не тільки в нашому виші, але й у Хмельницькому, Львові, майстер-класи у інших містах (Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова у м. Києві та Хмельницький національний університет).

Ще Карл Маркс стверджував: «Якщо характер людини створюється обставинами, то необхідно зробити обставини людськими». Цю ідею втілив у 310 аудиторії, до оформлення якої доклав чимало фізичних зусиль і коштів, щоб створити одну із кращих лабораторій у нашій державі – лабораторію психологічного консультування і тренінгів. Аналогічної лабораторії тренінгів, мабуть, не мають навіть провідні виші з підготовки психологів. Немалі зусилля потрібні й для підтримування лабораторії на належному рівні. Викладачі університету, які потрапляють до лабораторії, не залишаються байдужими, а вона не тільки обладнана для проведення тренінгів, а ще й нагадує камерну картинну галерею, яка позитивно впливає на людину.

Схиляюся до думки, що неможливо побудувати палац за проектом курника. Вважаю, що студенти повинні мати все те, що мають студенти інших провідних вишів. Готувати студентську молодь до професійної діяльності потрібно на рівні, який відповідає усім вимогам сьогодення, іншими словами – світовим стандартам. Звичайно, простіше розказати студентам, якою повинна бути лабораторія чи кабінет для групової роботи, але набагато краще побачити її на власні очі та ще й попрацювати в ній. Майбутні психологи повинні вчитися на кращих взірцях, а не віртуально.

У 2010 році я звернувся до деканів та завідувачів кафедр з листом-пропозицією щодо покращення підготовки фахівців соціономічних професій.

Віктор Федорчук

Віктор Федорчук

Звернення

Шановні декани і завідувачі кафедр!

Пропоную запровадити на Вашому факультеті «Тренінг комунікативної компетентності» обсягом 20 аудиторних та 16-20 годин самостійної роботи в будь-якому семестрі (VІ-Х). Соціально-психологічний тренінг (СПТ) – це найефективніший на сьогодні метод, який широко використовується в сучасному освітньому середовищі. Комунікативна компетентність – сукупність навичок і умінь, необхідних для ефективного спілкування. Мета тренінгу – дати студентам уявлення про цілісну комунікативну діяльність фахівця, сформувати в них комунікативну культуру, виявити здібності й рівеньпідготовки до професійної діяльності, сприяти формуванню індивідуального стилю спілкування, стимулювати творче розв’язання практичних комунікативних завдань. Завдання – сформувати вміння вступати в контакт з використанням сигналів, які сприяють контакту (вербальних; невербальних), уміння активно слухати (формулювання  правильних запитань; проведення «малої розмови»; спонукання до розгорнутої відповіді; віддзеркалення почуттів; перефразування; інтерпретація), формувати техніку зниження емоційного напруження (підкреслення спільності; підкреслення значущості; вербалізація емоційного стану).

Участь у тренінгу дозволяє студентам оволодіти такими знаннями, навичками й уміннями, які потребують подальшого розвитку:

  • оцінювати власний рівень підготовки до професійної діяльності;
  • проектувати шляхи свого професійного зростання та саморозвитку;
  • самооцінювати власну зовнішність, здійснювати доцільне невербальне самовираження, читати невербальну інформацію;
  • розпізнавати та аналізувати стилі професійного спілкування;
  • використовувати прийоми професійної взаємодії в спілкуванні;
  • навчитися активно слухати: ставити питання для уточнення інформації, передавати думку своїми словами, віддзеркалювати емоції співрозмовника, резюмувати почуте; невербально взаємодіяти у нерефлексивному слуханні;
  • знаходити оптимальну стратегію взаємодії в конфліктній ситуації;
  • встановлювати психологічний контакт у професійній діяльності ;
  • вступати в контакт;
  • ставити запитання;
  • вести «малу розмову»;
  • стимулювати партнера до з’ясування його позиції, пропозицій тощо;
  • почути й зрозуміти те, що мав на увазі партнер;
  • сприймати і розуміти те, що партнер не може висловити;
  • дати відчути партнеру, що його почули й зрозуміли;
  • вирівнювати емоційне напруження в розмові.

Основною формою проведення тренінгових занять є вправи. За Демокрітом, добрими люди стають швидше від вправ, ніж від природи.

Основна ідея полягала в тому, щоб на кожному факультеті ввести до вибіркової частини навчального плану базовий тренінг «Комунікативна компетентність». Відтак у 2011 році вдалося реалізувати програму тренінгу на історичному факультеті зі студентами ІV курсу – майбутніми політологами. Позитивний відгук студентів стосовно знань і практичних умінь, яких вони набули з розвитку комунікативної компетентності і які сформували в них уявлення про те, якою повинна бути модель успішного комунікатора, не був врахований деканатом. Через два роки цей тренінг був вилучений з навчального плану.

Моя пропозиція щодо проведення тренінгу «Комунікативна компетентність» на різних факультетах солідаризується з думкою російського професора психології А.О. Реан, який вважає, що у викладанні курсів психології і педагогіки використовуються такі організаційні форми навчання, як психологічні й педагогічні тренінги (тренінг спілкування, розвитку, сенситивності, упевненості, соціально-перцептивні тренінги та ін.).

В американських університетах комунікативна підготовка здійснюється або як окрема програма-спеціалізація з комунікації (communication major), або у вигляді основних чи базових курсів з комунікації, обов’язкових для фахівців різних напрямів. Логіка такого обов’язкового викладання комунікативних курсів проста: в сучасному діловому професійному світі комунікативні навички вважаються ключовими. Практично кожен підручник з комунікації переконує в тому, що серед усіх професійних якостей комунікативні уміння – слухати, говорити, переконувати, працювати з різною інформацією, проводити переговори, координувати свої дії з діями партнерів, працювати в команді тощо – найвище цінуються.

Ще одним аргументом для підтвердження своєї позиції вважаю зроблю посилання учення Г.Б. Моніної. Ось що вона пише: “У вісімдесяті роки в англомовних країнах заговорили про те, що техніка психологічного консультування повинна стати надбанням не лише професіоналів в цій сфері, але й представників інших професій – cоціономічних».

Нова ера почалася в середині сімдесятих після виходу у світ книги американського психолога Г. Ігена «Skilled Helper», яка була адресована усім тим, хто за родом своєї діяльності хоче, може або повинен допомагати іншим людям.

Представники різних професій – продавці, менеджери, лікарі, педагоги, керівники – за родом своєї діяльності спілкуються з людьми, і це спілкування має свою специфіку: носить характер СПІЛКУВАННЯ-ДОПОМОГИ. І для того, щоб воно було ефективним, не завжди досить одного лише бажання допомагати людям. Іноді необхідно знати основні закономірності консультування, окрему техніку ведення розмови тощо.

Будь-який керівник, наймаючи людину на роботу, насамперед визначає її комунікативну компетентність. У цьому переконують і оголошення про вакансії, у яких однією з умов наймання є комунікабельність. Що вже говорити про майбутніх  фахівців соціономічних професій?! Адже спілкування пронизує наше життя, починаючи від сім’ї й закінчуючи всіма контактами у повсякденних ситуаціях. Мені не зрозуміло, чому студенти вивчають безліч дисциплін, знання яких мало або взагалі в житті не будуть використані. А те, що потрібне у повсякденному житті й на роботі, залишається поза увагою.

Спілкування – не тільки базова категорія психології, а й основа міжособистісної взаємодії людей.

Мав рацію Конфуцій, коли стверджував: «Є три помилки в спілкуванні людей: перша – це бажання говорити раніше, ніж це потрібно, друга – сором’язливість, не говорити тоді, коли це потрібно, третя – говорити, не спостерігаючи за вашим слухачем…».

Пам’ятаймо, той педагог має право на це високе звання, який уміє розкрити в спілкуванні з учнями свою, як говорив А.С. Макаренко, «прекрасну особистість». Гармонія внутрішнього і зовнішнього (спілкування, поведінка) – ключ до успішного виховання.

Справді, не можна не погодитися з класиками, що спілкування – цілий світ, складний, багатий і різноманітний. Його пізнання безмежне, можливості невичерпні, воно необхідне кожному фахівцеві, особливо соціономічних професій.

Віктор Миколайович Федорчук,

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри психології освіти