До змісту

Нанизую пацьорки обережно…

poeziya_proza
Нанизую пацьорки обережно,
Щоб не згубити жодної з душі.
Вони для мене справжні обереги.
Нанизую від краю й до межі.
Нанизую, приспівуючи пісню –
Для кожної свій ритм і свій мотив.
Нанизую, допоки ще не пізно,
Допоки маю сили, щоб іти.
Нанизую на ниточку тоненьку,
Немов на пам’ять, рідні кольори.
Так, як колись мене навчила ненька,
Нанизую від низу й догори.
Пройдуть роки, зов’януть хризантеми,
Залишаться лиш барви у душі –
Мої червоні, сині та зелені
Рясні пацьорки – спогади-вірші.
Анастасія Надвідна, студентка ІІ курсу 
історичного факультету

Share Our Posts

Share this post through social bookmarks.

  • Delicious
  • Digg
  • Newsvine
  • RSS
  • StumbleUpon
  • Technorati

Коментарі

Скажіть нам, що ви думаєте