До змісту

Шоколадна перемога

Публікація від 25 березня 2014.

shokoladna-peremoga_01

Перший спортивний виступ пройшов на ура, але…!

Відбувалося дійство в Палаці спорту в Києві. Змагання були довгими та виснажливими, тому дівчинка, юна спортсменка, дуже хвилювалася. Не зважаючи на ці різні дріб’язкові нюанси, перше місце було підкорено. Марина отримала масу позитиву. Ще б пак! Семирічна гімнастка на своїх перших у житті змаганнях посіла перше місце. Хіба ж то не радість?! І здавалося б, ось він – хепі енд, але ж ні. Далі було цікавіше…

– Мені тоді подарували кіндер-сюрприз, мило, диплом і медаль. Коли я вийшла на вулицю, медаль виблискувала в мене на грудях. Я подумала, що вона справжня, а виявилося, що вона шоколадна. Коли вона почала танути, я стала її рятівником (я її з’їла!). Тепер з упевненістю можу сказати, що моя перша нагорода була найсолодшою, –  розповідає спортсменка.

Марина Костюченко (1989 року народження) займається спортивною гімнастикою вже 18 років.  Її спортивне життя вражає своєю шаленістю. Дівчина не лише посідає призові місця, але й переживає безліч пригод, якими із задоволенням ділиться з нами. Вона – майстер спорту міжнародного класу, багатократна чемпіонка України, бронзова призерка чемпіонату Європи на брусах, учасниця Чемпіонату світу, чотирьохкратна учасниця Всесвітніх універсіад, двократна срібна призерка Універсіади 2007-го (Тайланд) та 2011-го року (Китай). За свої чималі здобутки гімнастка завдячує Горбач Зінаїді Іванівні, яка тренує її впродовж багатьох років, своєму першому тренерові – Галині Іванівні Шегімазі, і, звісно ж, своїм близьким та рідним, які завжди щиро їх підтримують.

З переходу метро у світ спорту –  так коротко можна інтерпретувати те, як Марина потрапила на своє перше заняття з гімнастики. Адже саме в переході вона зустріла свого першого тренера, яка запропонувала їй прийти на тренування. Відтоді дівчина вважає своїм суперником лише саму себе і переконана, що успіху можна досягти лише в боротьбі із самим собою.

shokoladna-peremoga_02

Цікавому та різноманітному спортивному життю можна позаздрити. Якщо ви маєте якісь сумніви щодо цих слів, зараз вони «розвіються» в повітрі. Марина, поїхавши з тренером та командою гімнасток на змагання до Швейцарії, вже сьогодні згадує ці дні з усмішкою на обличчі, але тоді їм було не до сміху. Коли вони прилетіли до м. Цюріха, на них чекала перша несподіванка – сніг. Беручи до уваги те, що коли вони вилітали з України, було +25 градусів тепла, можна уявити як несолодко їм було. Вирішивши  проблему «контрастної погоди», дівчата із тренером стали чекати, доки їх зустрінуть, але це виявилося марним: ніхто за ними так і не приїхав. Маючи лише положення про змагання, в якому було вказано, де вони відбуваються та коли, команда вирушила на пошуки «пункту призначення». Спочатку вирішили дібратися до міста Лугано електричками, але нічого не вийшло. В решті-решт мандрівники доїхали пізно ввечері на таксі до місця свого призначення. Там їх уже зустріли по-справжньому та відшкодували всі збитки.

Ось так весело ми мандрували по Швейцарії. Це були найяскравіші відчуття та враження в моєму житті. Там було дуже гарно та незвичайно! – додає дівчина.

Ось так незвично іноді проводять свій час наші спортсмени на змаганнях.

 

Вікторія Синиця, студентка ІІ курсу
факультету української філології та журналістики
(спеціальність «Журналістика), кореспондент газети