До змісту

Герої не вмирають – вони живуть у наших серцях

Публікація від 30 березня 2014.

moleben

Навіть у найтемніші часи Бог посилав нам світочів, які освітлювали шлях і запалювали надію в людських серцях. Хоча при цьому згоряли в полум’ї своєї жертовної любові, їхній подвиг і справа продовжувалася руками нащадків. Вони виходили з посеред нас, робили речі на, які нам не вистачало відваги і сил. Були цвітом нації, рясно окропляли нашу землю, щоб у майбутньому вона принесла щедрий урожай людяності в нових поколіннях українців.

І без сумніву до таких титанів духу можна віднести героїв «Небесної сотні». Не віриться, що вже минуло 40 днів, як їх немає з нами, як вони покинули цей, сповнений чорного диму, світ, щоб із небес захищати нашу свободу. Згідно з східною традицією в 40 день 30 березня біля каплиці Різдва Христового було відправлено заупокійне богослужіння.

Молебень провів настоятель громади УПЦ К-П о. Марат Цішковський за участі багатьох викладачів та студентів університету. Як зазначив панотець, біль і провина за юнаками досі болить у його серці, бо якби його покоління тоді в 90-ті роки збудувало справжню незалежність, то трагедії можна було уникнути. Тож їхня жертва не повинна бути марною і на нас лежить відповідальність втілити в життя високі ідеали. Їхні тіла не встояли перед кулями снайперів, але зуміли вмістити сильний дух, який зруйнував систему.

Смерть цих юнаків стало каменем спотикання для наших сумлінь, пробудила зі сну українську душу. Їхня надія в завтрашній день стала нашою справою, а їхня віра – нашою силою. Нас об’єднала спільна любов до Вітчизни та турбота про добробут наших дітей. Тепер їхня кров кольору червоної калини просить у небес не помсти, а справедливості. Їхня смерть стала воскресінням української нації. І як у давнину мандрівники орієнтувалися на зорі, шукаючи шлях додому, так і ми вдивляймося в мужні обличчя  героїв, віднаходимо нашу Україну. І нехай несмертельна пам’ять та щира молитва за Небесну сотню освітить  нам шлях у краще майбутнє, адже герої не вмирають – вони  живуть у наших серцях.

Олександр Бучковський,
студент V курсу історичного факультету,
кореспондент газети