До змісту

«Вишневі ночі»

Публікація від 21 травня 2014.

vyshnevi-noch

«Вишневі ночі» – український художній фільм режисера Аркадія Мікульського, знятий на кіностудії«Національно-культурний виробничий центр Рось».

vyshnevi-nochi_01

vyshnevi-nochi_02

Події фільму розгортаються в останні роки Другої Світової війни в західноукраїнському містечку. Німці відійшли далеко на захід, й містом панували радянські війська, принісши «братню» мову, порядок і атмосферу напруженого очікування лиха. Життя провінційного міста, на перший погляд, мало розмірений та мирний плин, який переривався незрозумілими перестрілками на вулицях та несподіваними зникненнями колег по роботі. Але ця умовна тиша була всього-навсього прикриттям для підпільної діяльності армії нескорених, яка існувала поруч із радянською.

vyshnevi-nochi_03

Загалом, для тих, хто не обтяжував себе ретельним вивченням історичної боротьби УПА й НКВД на українських теренах, фільм абсолютно чітко пояснює ситуацію: було дві ідеологічні машини з обох боків. І були люди, які жили в умовах, коли «вдень одна влада, а вночі інша». І були ті, кого затягувала ідеологічна машина з того чи іншого боку. В’ячеслав і Олена вчинили фантастичний вибір – збунтували проти своїх машин в ім’я життя, повноцінного, вільного. Хоча б на кілька годин бути вільними – дорожче, ніж усе життя ходити під знаменами чужої правди.

vyshnevi-nochi_04

Однойменний фільм за мотивами повісті Бориса Харчука «Вишневі ночі» був знятий у 1992 році – з Інною Капінос і Володимиром Шевельковим у головних ролях. Фантазія творців фільму рушила далі, відштовхуючись від сюжету. Олена працює санітаркою в містечковому шпиталі. В’ячеслав удає там військового лікаря, а насправді полює на повстанців. Обоє квартирують в одному будинку пані Марії.

Кохання, яке раптово спалахнуло між персонажами, у книзі було неначе осяянням, іскрою, завдяки якій насправді кожен із них зміг бодай на мить звільнитися від зашморга умовностей. У фільмі воно стає цілком реальною, психологічно вмотивованою подією.

vyshnevi-nochi_05

Особливо вражає фінал кінострічки: загибель закоханих від пострілів двох очільників ворожих таборів. Загалом, це той рідкісний випадок, коли кіно нітрохи не гірше за книгу, а навпаки вражає своєю універсальністю та оригінальністю викладу.

 

Лілія Надвідна,
кореспондент газети