До змісту

Грейс Магоні. Дослідниця української культури із Сіетлу

Публікація від 29 вересня 2014.

grejs-magoni_01

Цьогоріч у вересні в стінах нашого університету з’явилася незвичайна гостя із США. Привітна молода дослідниця Грейс Магоні з чарівною посмішкою приїхала до нас аж із Сіетлу для того, щоб пізнати глибше і дослідити сучасну українську культуру. Крім того, Грейс дуже творча і обдарована дівчина. У перервах між роботою над дослідженням стипендіат програми Фулбрайта мріє зробити на згадку кілька кам’янецьких етюдів. grejs-magoni_02

– Грейс, розкажіть будь ласка, чи Ви вперше приїхали до України?

– Так.

– Які у Вас враження від нашого міста?

– Кам’янець-Подільський – чудове місто і його жителі дуже привітні. Цей куточок Поділля дуже тихий, чистий, гарний. Я почуваю себе тут дуже комфортно.

– Чи знайшли Ви вже для себе якийсь улюблений куточок Кам’янця?

– Я щодня приходжу до цього університету. Також встигла вподобати деякі місцеві ресторани та кав’ярні. Потроху пізнаю Старе місто.

– Звідки Ви до нас приїхали, де навчалися?

– Я приїхала з Сіетлу. Закінчила там університет. Там живе моя родина.

– Які Ваші наукові інтереси?

– Планую далі продовжувати вивчати слов’янські мови і літературу. Закінчила навчання зі спеціальності, яка пов’язана з візуальними мистецтвами та англійською літературою.

grejs-magoni_03

– Які враження Ви отримали від знайомства з нашим університетом? Чим він відрізняється від Вашої альма матер?

– Люди тут завжди готові у всьому допомогти, тому здається, що всі тут один одного підтримують. У мене навіть виникло враження, що К-ПНУ імені Івана Огієнка – це найбільш олюднений куточок Кам’янця, найбільш активна його частинка.

– Дійсно, Грейс, так воно і є. Розкажіть, будь ласка, нашим читачам, чи важко було адаптуватися в новому мовному середовищі?

– Спочатку було справді трішки важко. Зараз я почуваюся набагато впевненіше. Я вже пробула тут місяць. Зрозуміло, що життя в українському місті в дечому відрізняється від американського, але цей досвід для мене цікавий і захоплюючий.

– Чи вдалося Вам знайти в Україні нових друзів?

– Так, у мене з’явилося вже чимало друзів. І я не проти ще з кимось затоваришувати, правда, якщо вони зрозуміють мою ще вкрай «погану» українську.

– Наскільки українська мова для Вас важка?

– Відверто кажучи, поки що важко спілкуватися, адже раніше я не вивчала цієї мови. Але я почала це робити. Сподіваюся, що ця мова стане для мене згодом простішою і зрозумілішою. Справа в тім, що я вивчала російську. Один семестр навіть перебувала в університеті Санкт-Петербургу. Минулого року продовжила її вивчати у Вашингтонському університеті, але після мого навчання у Росії минуло на той час вже п’ять років. Це була досить-таки значна перерва. У 2013 році у Вермонті я проходила інтенсивну програму вивчення російської мови. Якби я попередньо знала, що приїду в Україну, то вивчала б українську мову також. Тому тепер я свідомо готова освоїти її.

– Скільки часу Ви будете працювати над своєю науковою роботою в нашому місті?

– До закінчення навчального року вашому університеті, тобто до кінця червня 2015 року. До речі, хочу уточнити для читачів, це не навчання, я дійсно працюю над справжнім дослідницьким проектом.

– А в чому полягає суть Вашого дослідження?

– Я вивчаю західноукраїнську культуру, фольклор, фестивальні традиції.

grejs-magoni_05

– Грейс, Вам дуже пощастило, адже ви потрапили до першого українського університету на теренах нашої держави, який заснований у 1918 році гетьманом Павлом Скоропадським. До того ж Кам’янець – одне з найактивніших фестивальних міст України. Тому сподіваюся, що Ви повезете додому багато вражень і чудових наукових доробків.

– Спасибі, я також сподіваюся на це.

– Що саме Ви розкажете своїм американським друзям про Україну?

– Зараз я образно ізольована від спілкування з ними, тільки можу листуватися через Інтернет. Я зроблю багато гарних світлин, щоб змістовніше передати свої враження. Розповім свої щоденні пригоди з українського життя. Розповім, як це їздити українськими потягами, ходити на місцевий ринок за продуктами… Адже тут, в Україні, все по-іншому.

– Грейс, які у Вас плани на майбутнє?

– Я сподіваюся, що в кінці навчального року ми поспілкуємося вже без допомоги перекладача. У планах дописати свою наукову роботу і перекласти деякі оповідання кам’янецьких письменників на англійську мову.

– Мені розповіли, що Ви також і художниця.

– Так, справді, я малюю. Навіть маю власний веб-сайт із картинами. Сподіваюся, що в мене буде можливість написати краєвиди мальовничого Кам’янця-Подільського.

grejs-magoni_04
Так, як у нашій редакції є справжній етюдник, фарби та пензлі в кінці розмови ми домовилися з Грейс піти згодом на етюди.

P.S. Редакція газети «Студентський меридіан» щиро дякує Володимиру Кшевецькому, керівнику відділу наукової роботи і міжнародних зв’язків, який майстерно виконав роль перекладача під час цього інтерв’ю.

Розмовляла Ольга Комарова,
гол. редактор газети.
Світлини автора