До змісту

Прозрівший

Публікація від 1 жовтня 2014.

prozrilyj

У одному звичайному студентському місті трапилася цікава історія. Усі студенти навчальних закладів почали раптом вчитися. Знали матеріал настільки, що могли віртуозно його використовувати. Майже всі здавали іспити на «відмінно», захищали дипломні та магістерські роботи з високими результатами. Феномен назвали ХХХХХХХХХ, причини ніхто не міг з’ясувати. Найбезнадійніші студенти перездавали все з легкістю, закривали всі хвости. На пари ходили готові, відповідати на будь-які запитання, вели дибати з викладачами аж до зубів. Ті знизували плечима. «Ми не розуміємо, що трапилося, всіх студентів наче підмінили». У деяких навчальних закладах прокотилися незаплановані перевірки та контрольні роботи, які виявили майже стовідсоткову готовність ВСІХ студентів. Підловити за списуванням нікого не вдалося. Тоді стали перевіряти викладачів, щоб виявити. хто з них корупціонер та заварив усю цю кашу. Колеги між собою намагалися вичислити зрадника, а деякі навіть писали доповідні на співробітників. І знову нічого не виявили, лише кілька випадків, які не впливали на загальну картину. У місті стали проводити наради з усіма педагогічними колективами та студентськими-активістами, щоб знайти причину незрозумілому явищу. І знову невдача, адже викладачі ходили трішки збентежені від незручних та гострих питань, тому й змушені були перечитувати всю наявну літературу та щоразу готуватися до власних пар. А студенти засиджувалися в бібліотеках, читальних залах, збиратися маленькими групками та влаштовувати дискусії. Дійшло до того, що декани ходили аудиторіями та перевіряли готовність студентів, збирали консиліуми з провідних спеціалістів, а згодом і приїхала перевірка з міністерства, яка була шокована результатами студентів. Не знайшовши причини та пояснень, вони повернулися назад. А студенти ходили, посміхалися та вчилися, вчилися наче від цього залежало життя.А коли прокуратура відкрила справу за масовими корупціями в навчальних закладах міста, почала перші допити, як серед студентів, так і серед викладачів. Студенти перестали посміхатися, а взялися за навчання ще з більшим завзяттям. Про хабарі заперечували та продовжували вчитися. За студентами та викладачами встановили сліжку, кропітка виявилася то справа, населення міста виросло вдвічі. Так тривало до того часу, поки слідчі не з’ясували, що студенти ходять в кафе, де лише один стіл за яким сидить немолодий чоловік в окулярах з палицею. До нього приходили молоді люди, сідали та просто розмовляли. Вставали, йшли та ніколи не поверталися вдруге. Слідчі почали наводити справи, але ніхто в місті не знав та й ніколи не бачив цього чоловіка. Ніяких зв’язків з університетами він немає. Слідчих бісило все: студенти, які вчилися, викладачі, які в паніці бігали на пари, не встигаючи за власними студентами, та старець, який сидів в кафе. Одного разу, не витримавши, керівник слідчих просто зайшов та сів навпроти старця.

– Що Ви робите з студентами?

– Абсолютно нічого. А з ким маю честь говорити?

– Я головний слідчий антикорупційного відділу. Працюю в місті вже більше двох тижнів. У мене є докази: відео та фотоматеріали Ваших зустрічей з майже трьома тисячами студентів. Хто Ви такий?

– З Вашого дозволу дам відповідь на останнє питання. Я інвалід, якщо Ви про мій статус як людини. Осліп у сімнадцять років, працюючи з сірчаною кислотою. Був молодий та дурний, нехтував правилами безпеки заради досягненнь, хотілося все швидше та швидше піти вперед та залишити всіх позаду. У сімнадцять став інвалідом, нікому непотрібний, в першу чергу самому собі. Зробив усе, щоб моя наречена мене кинула. Ніколи не хотів, щоб єдине кохання мого життя взяло на себе тягар інваліда. Наступні двадцять п’ять років пив. Пив, щоб заглушити біль, пив бо виходу не було, не бачив не тільки світла, не бачив себе. Двадцять п’ятий рік для мене став останнім роком алкоголізму. Тоді коли в мої двері постукала молода жінка з простим питанням, чи батько я їй. Через марення похмілля я ледь розбирав слова, але навіть думка, що в мене є дитина, яку я не можу побачити рвала мене на шматки. А лише потім до мене дійшло, що після мене щось залишитися. Вона ще щось розповідала, але я впивався в її голос такий чарівний такий рідний, мій. Голос. А ще вона сказала, що в мене є внук. З того самого дня і до сьогодні не п`ю ні краплі. Дочка мене виходила, підняла на ноги. Пройшло півроку, я нічого не робив, сидів та об`їдав свою сім’ю. Так було приємно тримати на руках свого внука, так хотілося зробити, щось для них. Вирішив зайнятися бізнесом, тому що на роботу не брали. На зламі дев’яностих їздив у Польщу, Румунію та Росію торгувати. Але самі розумієте, мене обкрадали, били. Одного разу викинули з потяга. Важко було сліпому, немічному, але здатися я не міг. Якось внук мене запитав: «Що ти вмієш?». Сівши та розібрав своє життя, зрозумів, що єдине чого навчився – це пекти хліб. Запашний, духмяний мамин хліб, врізався мені в свідомість. Коли оголосив чим займуся, дочка почала відговорювати, тому що не вірила в результат. Але мені так хотілося реалізувати єдиний навик, що ризикнув. І мені вдалося, спочатку сам замішував та пік, дочка продавала. А через кілька років мав вже сім хлібопекарень. І всі працювали з любов’ю і натхненням. Уже не міг сказати, що в мене нічого немає. З єдиним вмінням, з єдиним навиком досяг благополуччя для своєї сім’ї. Я вже старий. Мені нічого не потрібно, очі мої ніколи вже не бачитимуть. Ви питали: «Що я роблю з студентами?». Нічого. Просто розповідаю історію свого життя. Я зустрівся з усіма студентами і кожного питав, що він вміє. Якщо я зміг досягти успіху з одним навиком, то кожен з них може щось зробити в майбутньому. Хочу дати Вам пораду. Знання – це сила, зробіть усе, щоб вони працювала на Вас.. У цьому місті в мене остання зустріч. Думаю, що з Вами ми ще зустрінемося.

Вставши, оперся на свій ціпок і просто пішов, а біля дверей під руку його взяв молодий хлопець та вивів. Слідчий, ще довго сидів, а на наступний день звільнився з роботи та подав документи в університет на філологічний факультет.

Тетяна Сметанюк, письменниця-початківець,
викладач факультету корекційної та педагогіки і психології