Президент України Петро Порошенко підписав закон «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки», так званий «декомунізаційний пакет», який також стосується відкриття архівів КДБ та визнання УНР, ЗУНР, ОУН, УПА борцями за незалежність України, повідомила прес-служба голови держави.
Після набуття чинності законів мають знести пам’ятники комуністичним діячам, перейменувати міста та вулиці, відкрити архіви усіх каральних органів СРСР та заборонити радянську символіку.
Щоб краще розібратися з процесом декомунізації, ми поговорили з Олександром Федьковим, кандидатом історичних наук, доцентом кафедри історії України К-ПНУ імені Івана Огієнка.
– Які проблеми можуть виникнути в процесі реалізації «декомунізаційного пакету»?
– Перш за все, це може викликати суспільне протистояння. Частина українського населення, особливо на Сході та Півдні, дотримуються амбівалентного світогляду повернення до радянський цінностей, існують міфи про велику державу, про надзвичайні здобутки радянської епохи. Для них імена Леніна, Маркса, Дзержинського, Петровського залишаються ключовими. Тому декомунізація може поглибити розкол, який сьогодні існує. Звісно, це буде використовуватися Росією, оскільки вона веде проти України гібридну війну. Виникнуть і фінансові проблеми, адже за все потрібно платити. Експерти називають різні цифри: від 2 до 5 млрд. гривень, необхідних для реалізації закону про декомунізацію. Але, думаю, це не разова цифра, яку слід заплатити. Витрати можна розтягнути на довший час.
Перейменування міст, вулиць – це та ціна, яку варто заплатити, щоб поставити хрест на комуністичному минулому. Але найбільш важливо – позбутися минулого в головах і перестати шукати цінності в комуністичній системі, бо ціна тих здобутків надто велика – голодомори і репресії. Побудувати сучасне суспільство на комуністичних цінностях неможливо, а на нові експерименти український народ вже не згодний.
– Як реагувати на закиди про переписування історії?
– Існує стереотип, що «правдива» історія має бути написана раз і назавжди. Насправді, ми постійно наближаємося до більш адекватного відображення історичного процесу. Це залежить від багатьох чинників: ідеологічних, методологічних, джерельних… Це не означає, що після прийняття цих законів ми досягнемо «чистої правди» в остаточному варіанті. З’являться нові джерела, нові підходи, під іншим кутом зору будемо дивитися на події, які відбувалися в минулому. Ми повинні перебороти власні стереотипи, ідеологічні упередження, що стосуються історичного процесу, маємо шукати нові методи досліджень.
– Чому в Україні ці закони не прийняли раніше?
– Такі спроби були. У 1991 році було заборонено комуністичну партію, але більшість інших партій складалися з колишніх комуністів. КПУ, яку очолює П. Симоненко, до цього часу є уламком КПРС і спонукає до посилення відносин з Росією і Євразійським союзом. Наше суспільство дозріло то того, щоб відмовитися від комуністичного минулого і рухатися в європейському напрямку.
– Чи спробують комуністи пробитися через інші партії, наприклад, через «Опозиційний блок»?
– Я думаю, що буде по-іншому. Ліва ніша в партійній системі не залишиться порожньою. Можливо з’явиться нова політична сила лівого спрямування. Важливо, шоб її ідеологією не був комунізм.
Представники «Опозиційного блоку» – це олігархічний клас. Комуністи і так досить дискредитували себе співробітництвом з кримінальним режимом Януковича. Вони показали своїми діями, що в інтересах політичних дивідендів і можливого перебування при владі вони нехтують своїми ідейними принципами та інтересами свого електорату. Тому вони і надалі використовуватимуть звичну їм риторику для забезпечення підтримки частини виборців, переважно старшого покоління.
Розмовляла Лілія Надвідна,
кореспондент газети