До змісту

Пародійно-парадоксальний письменник

melnyk (5)

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка 25 листопада майже на дві години став «плацдармом» для цікавої особистості, секретаря Національної спілки письменників України – Віктора Івановича Мельника. Ось, що він розповів про себе.

melnyk«Письменники схожі до працівників заводу, яким доводиться одночасно працювати з кількома пристроями. Ті, які вміють контролювати роботу на кількох станках звуться багатоверстатниками, всі інші – одноверстатниками. Я себе зараховую до перших, бо ж працюю в різних жанрах. Пишу поезію й прозу. Єдине до чого не встиг долучитися – це драматургія. Ну, щось не лежить до цього душа».

Творчу діяльність письменник розпочав із віршів. За спеціальністю філолог, та за іронією долі жодного дня не працював у школі. Хоча життя дало можливість випробувати свої сили на заводі та в журналістиці.melnyk (4)

«Мене завжди захоплювали проблемні моменти, що траплялися навколо. Наприклад, в університеті захотів дізнатися, чому відрахували одного студента. У заяві було вказано, що через націоналістичні погляди. Через свою надмірну увагу мною «зацікавилися» й владні органи. Тривалий час перебував під «мушкою» КГБ. До 90-х років займав «перші» сходинки у списках письменників, яких було заборонено друкувати у всіх видавництвах Союзу».

Першу збірку «Просто вірші» письменник видав 1991 року. Після цього не припиняв творчої та літературної діяльності. У доробку має 27 книг, 19 – збірок поезії та прози і 8 перекладів із 12 мов.melnyk (3)

«Довго думаю над концепціями власних книг. Наприклад, друга збірка – це зібрання парадоксальних віршів. Їх треба читати вдумливо, бо основа кожної поезії – приховане цитування відомих людей. Мене захоплює канонічна поезія з чітко визначеними рамками. У цій збірці є цілий розділ – «Модернові сандалі», присвячений сонету. Поезія не може бути тільки словесною. Я прихильник візуальних віршів. Можете почитати мої кінетичні вірші й переконатися в цьому».

У доробку письменника також є проза. Віктор Іванович написав цілу книгу літературних пародій. Видання має декілька розділів, кожен з яких вміщує певний тип пародії. Наприклад, перший містить пародійний фрагмент тексту. Другий – відомий текст, написаний стилями різних письменників. Мельник також є одним з першотворців зорової пародії. За словами своїх колег, подібних матеріалів вони не зустрічали в Україні та й за кордоном. Тому ці твори можна вважати авторським ноу-хау.

melnyk (2)

«Як так сталося, що в нас з тобою одна шиза?» – запитав мене друг Юрій Лисенко у Львові. Він тоді почав перекладати одного французького поета, а я в той час видав збірку сонетів з єдиною системою римування «Тримільярд сонетів», написаних за типом і подобою цього ж поета. І це єдина моя збірка, в якій я б не змінив жодного слова. У кожному сонеті рядки вирахувані за певною схемою римування. І вони розрізані так, що якщо я загну один рядочок, на його місце стає інший із сонета, що надруковано на протилежній сторінці. Така поезія щоразу отримує новий контекст та зміст. Збірка далася важко. Щодня я писав один-два рядки. Так за кілька тижнів набирався цілий сонет».

Письменник спробував себе у великій прозі. У доробці Віктора Мельника є роман, який написаний на основі реальних подій.

«Уявіть собі. Могилів-Подільський. Митниця. Автобус. Сувеніри всередині виявляються контрабандою. Водій потрапляє в лікарню з серцевим нападом і помирає. Відповідей звідки і чия це продукція немає. Слідчий намагається розібратися у всьому… Цікаво?».

Очевидно, митцеві все ж вдалося зацікавити слухачів, адже від аудититорії надійшло чимало запитань. Віктор Мельник декламував свої вірші, розповідав про поїздки у Данію та Хорватію. А також він привернув увагу до  питання щодо функціонування Спілки письменників України.

«У Данії Спілка письменників існує багато років. Чому? Бо вона самостійна та водночас залежна від державної підтримки. А в нас? Нічого не фінансується. А та підтримка, яка все ж надходить, зменшується вдвічі. Як ми були у складі УРСР, так і залишилися, хоч такого явища давно не існує. Воно лишилося на словах. А ми теж?».

Віктор Іванович подарував університетові свої літературознавчі праці. Як виявилося його текстова діяльність не обмежується тільки творчістю. Вона торкається і наукової сфери. Дякуємо за чудову організацію кафедрі історії українськаї літератири та компаративістики.

Ольга Фортельна, студентка IV курсу факультету
української філології та журналістики
(спеціальність «Журналістика»), кореспондент газети.

Share Our Posts

Share this post through social bookmarks.

  • Delicious
  • Digg
  • Newsvine
  • RSS
  • StumbleUpon
  • Technorati

Коментарі

Скажіть нам, що ви думаєте