До змісту

Летять роки, а в пам’яті все ще весна

Публікація від 29 березня 2017.

“Не розхитуй на хвилі життєвій човна не хитай,

Не розпитуй весну, чи спізнилась вона не питай”

Й. Осецький

Немає нічого приємнішого для факультету, як гостинно приймати у своїх стінах випускників минулих років. Так, 21 березня, у Всесвітній день поезії історичний факультет відвідав його випускник (1967 рік), український поет, член Конгресу літераторів України, один із небагатьох сучасних поетів, котрий пише вірші в жанрі рондель, кандидат юридичних наук (доктор філософії в галузі права), голова Хмельницького осередку громадської організації «Антикорупційна ініціатива», полковник Служби безпеки України у відставці та науковець, який сьогодні займається дослідженням у сфері порівняльно-історичного мовознавства, а саме: порівнянням української мови і санскриту, Йосип Осецький.

Вступну промову виголосив декан історичного факультету, доцент кафедри всесвітньої історії, кандидат історичних наук Дубінський Володимир Анатолійович, у якій зазначив, що дуже гарною є на історичному факультеті традиція – випускники повертаються на факультет для того, щоб поділитися професійними та науковими досягненнями й творчими здобутками не лише під час святкування річниць випусків, але й у звичайні дні.

Пан Йосип, висловивши подяку деканові та привітавшись із студентством, також привітав із Всесвітнім днем поезії доктора історичних наук, професора кафедри політології та соціології історичного факультету, члена національної спілки письменників України, Нечитайла Віталія Васильовича та розпочав бесіду зі студентством.

Спочатку розповів про буремні студентські роки, згадав романтику практики та, провівши короткий екскурс своїм життям, почав знайомити присутніх зі своєю творчістю. Насамперед зазначив, що жанр рондель – це віршова форма, що складається із трьох строф (перша і друга – чотиривірші, третя – п’ятивірш).

Атмосферна зустріч продовжилася декламуванням поезії, яка змусила затамувати подих усіх присутніх у залі.

«Доля малих»

У сорок першому для цього ще малі,

Вони росли не марно чесні, щирі, гарні,

Але на зайнятій, уярмленій землі

За це беззбройним їм веліли командарми

Окопи вражі взяти голими руками

Так в сорок третьому пішли під кулі злі,

У сорок першому для цього ще малі.

Вони росли не марно – чесні, щирі, гарні,

Та впали, скошені свинцем женця-плацдарму…

По стебелині їх зібрали з тих полів –

І потолочені-змолочені возами

З’їжджалися до мам, холодні, наче мармур,

У сорок першому для цього ще малі.

 

«Як ти снилася мені»

Як ти снилася мені!

У квітучому травні, а чи повесні – уві сні

Брала воду веселка із річки барвистими відрами,

На розкішній попоні мчали коні тебе чарівні,

Під шовковими гривами срібно дзвеніли повіддями – 

У красі неземній відлетіла ти і не помітила,

Як ти снилась мені.

У квітучому травні, а чи повесні – уві сні 

Сонце роси розбудить рясні золотими обіддями, 

Я до річки з високої кручі зійду у досвітнім вогні 

І русалкам доручу зелений мій сон зберігати на дні –

Хай ніколи ніхто не розкаже тобі, не повідає, 

Як ти снилась мені…

Також Йосип Петрович презентував студентам свій науковий доробок в галузі історії, зокрема – історичного краєзнавства, наголосивши на тому, що жодна назва сіл, міст чи селищ не виникла випадково і ми повинні шукати витоки цих назв.

Наприкінці зустрічі всі щиро подякували панові Йосипу за візит до рідного факультету та за приємну зустріч, яка не залишила байдужим жодного присутнього.

Максим Сльозкін, студент І курсу історичного факультету