До змісту

Веcні

Публікація від 7 квітня 2017.

Сповий мене, весно, в квіткові шати,

Як мати сповиває немовля.

Весною я не хочу сумувати,

Коли бажає жити вся Земля.

Ти прожени журний зимовий настрій,

Зігрій мене теплом квітневих бризів,

І зовсім скоро мій запал розквітне

Букетами пробуджених ірисів.

Візьми мене, весно, в свої обійми,

Такі пахучі й неймовірно ніжні.

Я гляну в твої очі мрійно-мрійно

З-під всипаної білим цвітом вишні.

Анастасія Семенова, студентка І курсу

факультету української філології та журналістики