До змісту

«Сумний сміх» у п’єсі Мольєра «Кумедні манірниці»

Публікація від 18 травня 2017.

Театр – це вічне мистецтво живого слова. Скільки б не було новітніх технологій і сучасних досягнень, він ніколи не перестане приваблювати глядачів. У цьому нам вдалося переконатися завдяки постановці п’єси Мольєра «Кумедні манірниці». Виступ організували студенти факультету іноземної філології під керівництвом заступника декана з виховної та профорієнтаційної роботи Дворницької Наталії Іванівни.Події відбуваються в Парижі. Двоє буржуа Лагранж і Дюкруазі залицяються до Мадлон і Като. Дівчатам не до вподоби молоді люди, тому що вони недостатньо романтичні й неналежно себе поводять, саме тому вони відмовляють їм. Мадлон і Като приїхали з провінції до столиці нещодавно, проте поводяться, мов справжні аристократки: носять вишукане вбрання, високомірно розмовляють з покоївкою Мароттою і навіть хочуть змінити свої імена на милозвучніші. Горжібюс, батько Мадлон і дядько Като, не може впоратися з ними. Він хоче негайно їх віддати або заміж, або до монастиря.

Згодом до дівчат приїжджають нові «кандидати» на їхнє серце, які їм дуже сподобалися. Це були маркіз Маскаріль і віконт Жодле. Проте доля зіграла злий жарт із манірницями. Вишукані залицяльники виявилися не тими, за кого себе видавали. (Це кульмінаційний момент. Для тих, хто не був на виставі, залишу інтригу: ким насправді є маркіз Маскаріль і віконт Жодле. Впевнена, що це мотивуватиме вас узяти до рук книгу і з користю провести час).

Майстерна гра акторів й організаційна робота керівника заслуговує найвищої оцінки. Яскравим підтвердженням цього стали бурхливі оплески й гучний сміх глядачів. У виставі дебютувала наймолодша акторка – Олександра Усова. Вона зіграла роль доньки віконта Жодле.Мольєр – непересічна особистість, яка помітила парадокс життя: сум завжди знаходиться поряд зі сміхом. Саме тому «Кумедні манірниці» – комедія, що порушує проблеми химерності й неприродності людини, яка хоче підкреслити своє походження, вишуканість манер і перевагу над іншими. Ця п’єса у невимушеній формі закликає бути справжніми і щирими з собою і зі світом.

Ірина Хижа, студентка 2 курсу

факультету української філології та журналістики