До змісту

Десь тут була Подоляночка…

Публікація від 2 червня 2017.

Уміють колеги кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «робити» науку та мають честь пам’ятати своїх научителів! Переконуюся у цьому вже вкотре. Найкращі та позитивні враження від участі у роботі ювілейних «Десятих всеукраїнських наукових читань, присвячених професору Лідії Дунаєвській». 24 травня у духовному серці української столиці – Національному заповіднику «Софія Київська» зібрався бомонд фольклористів з усіх куточків України і не тільки (у роботі наукової конференції взяли участь науковці з Естонії та Білорусі).

Під час пленарного та секційних засідань активно та предметно обговорювалися актуальні питання фольклорної проблематики. Кожна доповідь розпочиналася словами вдячної пам’яті мудрої жінки-українки, педагога-фольклориста, доктора філологічних наук, професора кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, літературознавця, поетеси Лідії Францівни Дунаєвської. Зазначимо, що 25 років тому під її керівництвом у Шевченковому університеті було засновано першу в Україні кафедру фольклористики, яку вона до останнього свого подиху плекала, зорганізовувала її роботу та гуртувала довкола себе колектив однодумців. Народившись на Вінниччині, Лідія Францівна пройшла нелегкий життєвий шлях від кращої студентки філологічного факультету Київського національного університету імені Т.Г. Шевченка відділення української мови і літератури, старшого лаборанта, а згодом – асистента, доцента кафедри історії української літератури аж до професора кафедри фольклористики.

Найбільшими вершинами в її науковій долі стали захищені дві дисертації – кандидатська з теми «Поетика української народної казки» (1982) та докторська – «Українська народна проза (легенда і казка). Еволюція епічних традицій» (1998).

Наукова спадщина Лідії Францівни засвідчена низкою монографічних досліджень, знаковою чисельністю наукових розвідок. Вона, як справжній фольклорист, – збирач, упорядник і видавець понад 20 збірок українських казок та казок народів світу. Та найбільший скарб – це її учні, які з честю продовжують справу, розпочату нею (загалом під керівництвом Л. Дунаєвської захищено 28 кандидатських та 3 докторські дисертації). За найкраще наукове дослідження у галузі фольклористики та філології Л. Дунаєвська стала лауреатом премії НАН України імені Філарета Колесси (2001), за висококваліфіковану самовіддану працю науковець була нагороджена грамотою Верховної Ради України (2005), а посмертно – лауреатом премії ім. Павла Чубинського (2007).

Щира земна дяка оргкомітету конференції за приємні моменти зустрічі з однодумцями та можливість поділитися науковими здобутками! Фольклористичні читання пам’яті Лідії Дунаєвської, ідейною натхненницею проведення яких є її донька Леся Владиславівна Наумовська, а також працелюбний колектив кафедри фольклористики, очолюваний професором Оленою Петрівною Івановською, вкотре засвідчили високий рівень організації заходу. Творилося добро, а душа ЇЇ витала пташкою…

Валерій Щегельський, вдячний учень,

учасник роботи наукової конференції,

представник від Кам’янець-Подільського

національного університету імені Івана Огієнка.