До змісту

“Ввімкни світло”. Ольга Зьомко. #випускники

Публікація від 23 серпня 2017.

«Фенікс», який долетів до «Камяного острова»

Громадське об’єднання «Кам’яний острів» засновано в 2015 році. Я тоді навчалася на 4 курсі факультету української філології та журналістики. Але неформальне об’єднання було створено раніше.

Ми видали літературно-мистецький альманах «Pfoenix», потім «White Pfoenix». Там були й аналітичні статті, й літературні огляди, й цікаві інтерв’ю. Нас хвалили за якість, друк, поліграфію, зміст. Ми їздили з презентаціями по різних містах України. Але зіштовхнулись з питанням фінансів. Поки призупинили. Дуже хочемо відновити проект в паперовому варіанті, хоч нам радять переходити в електронний.

Про тещо важливіше за гроші

Я вважаю, громадська організація має все ж працювати для громади, і фінансова мотивація повинна бути мінімальною. В цьому і є напевно смак – коли ти можеш робити щось для інших, не думаючи, як заробити на цьому. Ти просто даруєш людям настрій, радість, щастя.

Якщо ти можеш бути корисним людям за просто так – це багато означає. Ти можеш мати не так багато грошей в гаманці, але мати стільки номерів в телефонній книзі, яким телефонуєш – і все стає гаразд. Це справді так працює – до тебе звертаються одні, ти їх підтримуєш, а потім, коли підтримка чи допомога потрібна тобі – ти телефонуєш і практично ніколи не отримуєш відмову.

Про тещо чекає на гостей та учасників форуму цього року

Минулого року ми орієнтувались більше на наукову складову, але цього року хочемо зробити акцент на молодіжній платформі. На лайтові, цікаві зустрічі., щоб  було цікаво, вільно, легко невимушено. Хочемо, щоб такий настрій панував на нашому форумі.

Цей форум – це велика можливість особливо для молодих літераторів заявити про себе, познайомитись з іншими.  І ще побачити місто: Кам’янець-Подільський, яке дуже багатьох приваблює за рахунок своєї атмосфери.

Про дитячі (насправді не зовсіммрії

Я не знала в дитинстві ким хочу бути. Навіть не думала про такі речі, просто жила й насолоджувалась. Я знала тільки одну важливу річ – яка б в мене не була професія, я робитиму те, що люблю. Найбільше я хотіла виробити в себе навички об’єктивного світогляду. Звісно, тоді я так це не формулювала, вже зараз зрозуміла. Я хотіла бачити правду – справжню, без прикрас, навчитися не піддаватися впливам, а бачити світ таким, яким він є.

Про речіщо більше ніж ти сам

Те, чого ти дуже хочеш, в тебе виходить найкраще. Те, що ти любиш, чим живеш – воно ніколи нікуди від тебе не дінеться. Це формує тебе і ти робишся таким, яким маєш бути. Навіть якщо тебе це вже втомлює, чи ти думаєш, що можеш це припинити. Не зможеш, тебе завжди до цього тягнутиме.

Про талант

Я впевнена, що талант є абсолютно в кожному, це наче якийсь генетичний код, який прописаний у кожній людині. Звісно, його потрібно розвивати, але початкові задатки все ж є. По великій мірі від цього не можна відмовитись.

Талант – це не обов’язково про те, що людина має гарно знімати, писати, малювати. Прибрати треба вміти, пошити треба вміти, приготувати, висадити квіти, постригти дерева – в таких речах завжди відчувається, коли воно зроблено технічно, а коли у це вкладено душу.

Про вміння бачити в людях – людей

Не закриваю очі на якісь негативні якості людей, але мені завжди цікаво розібратись – чому вона так думає, чим вона мотивована. Стараюсь сприймати людину такою як вона є, без жодних різких рухів.

Я думаю важливо не лукавити з собою, бути максимально чесною по відношенню до себе. Не намагатися рухатися через силу, реагувати вже безпосередньо на ситуації.

 Про думки під час зорепаду

Коли в мене в дитинстві була можливість загадати бажання, то я завжди мріяла бути хорошою людиною, щоб мене любили інші люди і, – зараз це може бути смішно, але я завжди ще додавала –  і після смерті потрапити в рай.

 

Оксана Грушанська