До змісту

Де моє солодке? Або "Як навчитися ігнорувати цукор за тиждень"

Публікація від 9 жовтня 2017.

Проводити екcперименти над собою – це завжди відкриття (у моєму випадку навпаки – закриття упаковок із-під печива, цукерок, рулетів). І хоча не знаєш, вдасться тобі це чи ні, бажання пізнати себе та свої можливості все ж перемагають. Отож,

День перший «Ой, це ж не можна сьогодні. І  не лише сьогодні». 

«Не розумію, чому кажуть, що солодке – це завжди залежність. Якщо захотіти – можна й відмовитися», – приблизно так думала я у ранок понеділка. Відчуття експерименту прийшло із відкриттям мого таємного сховища з цукерками і думкою «не сьогодні». Одразу згадала як вчора «проводжала» улюблене «пташине молоко». Одну цукерку залишила навмисно. Полоскотати нерви, так би мовити.  Ну що ж, полоскотала.

Університет. Дзвоник на велику перерву. Для більшості студентів – це музичний супровід до столової. Ну і для мене теж. Займаю місце на 2 сходинці приміщення і стараюсь не дивитися на буфет навпроти, на якому такі апетитні круасани, шоколадні батончики, халва. Тааак, не думати про це. Не думати про.. і раптом мій погляд все ж зупиняється. А буфету нема. Ні, він є, але його полиці – порожні. І це мені не здається. Ого, сподіваюся, це полегшить моє випробування.

День другий «Діана, де ти і мед?»

Цього дня солодкого хотілося більше. Відступати від експерименту у другий день – занадто нудно. Тому коли кипів чайник і все чекав дуету із шелестінням упаковки від печива, я подумала про натуральні солодощі. Мед. Звісно, мед. Виявляється, його ж можна поєднувати з багатьма продуктами. Це і хліб, і налисники, або ж просто ложка. Бажано столова. Особливо в цьому випадку.

Також подумала, що в більшості випадків ми вживаємо солодке, щоб виробився гормон щастя (серотонін), який знаходиться у кишечнику (кращого місця не знайти). І згадала, що насправді є багато інших способів його викликати, і не обов’язково через їжу. Тому дзвінок за дзвінком – і наша прекрасна дружня компанія готова. Прогулянка до самого вечора – і думки про все, але точно не про солодке.

День третій «Магма, магма…»

Звісно, цей день мав колись настати. Легко нічого не купувати солодкого, коли ти не проходиш повз нього, повз  такі тобі знайомі коробки з печивом і апетитними назвами. « Тільки не дивитись, тільки не дивитися». Але ти все одно дивишся, і ось вже так хочеш сказати «Мені 150 грам печива ‘Магма’, будь ласка. Такого, знаєте, з карамельною начинкою». А вони знають. Але зараз для мене ця начинка – виключно кримінальна. І ось я вже все пропускаю чергу, навіть ту, що вже після мене, збираюся і кажу про просто просту воду. Забираю. І майже із заплющеними очима виходжу з магазину. Але «Магма» з голови – все ніяк.

День четвертий «Виконання давніх обіцянок»

Сьогодні я зрозуміла, що легше позбавитися від залежності, коли ти не бачиш заборонених продуктів хоча б деякий час. Спочатку ти думаєш, що вони нікого не цікавлять, а значить не такі аж смачні, а потім вже просто не звертаєш на них увагу. «Це хороший висновок», – подумала я, і з цими думками зупинила маршрутку №5, що їде просто до університету. Чудово, що моя подруга Юля в знак солідарності зі мною теж не їсть солодкого. Я ж її експеримент «Тиждень без соціальних мереж» повторювати не готова.

І ось – університет, заняття, практичні. І перерва. Перерва, на якій моя одногрупниця Оля вирішила виконати свою давню обіцянку – принести згущене молоко з Білорусії і пригостити нас. Цей аромат заполонив всю аудиторію, а хруст печива, на яке вона лилась – барабанні перетинки.  І раптом – все ближче і ближче тягнеться рука з печивом до мого столу. Оля вирішила пригостити і мене. Їсти чи не їсти – ось про що тоді думала я. Не їсти – точно вирішила і віддала порцію своїй одногрупниці.

День пятий «Майже можна»

Сьогодні завершення експерименту. Я все очікувала, коли ж буде полегшення, відчуття, що вже ось-ось можна. Проте чомусь саме зараз я вирішила все ж дізнатися, чому цукор шкідливий взагалі. Відомо про вплив цукру на вагу, на його шкоду для зубної емалі і т.д.  Також більшість складників солодощів є хімічними, і це впливає на утворення нових нейронних зв’язків у нашому мозку, а, значить, і на пам’ять. Коли я переглянула всі ці статті, а особливо відео, то подумала, а цей експеримент точно має бути лише тиждень?

Діана Грушанська