До змісту

Життя без соціальних мереж: міф чи реальність?

Публікація від 10 жовтня 2017.

Напевно? кожен із нас хоч раз собі говорив «Чому в мене не вистачає часу? Чому доба не триває хоча б 30 годин?» І тоді ми звинувачуємо у всьому соціальні мережі. Чи справедливо це? Чи реально не потонути в океані віртуальності? Ми вирішили перевірити на собі.

День 1 «Я тримаюся!»

Прокинувшись зранку, протягаю руки до телефону, але все ж таки вирішую його не чіпати. Весь день була ніби супергероєм, адже не сиділа ні хвилини в соціальних мережах. Як не дивно, але без соціальних мереж немає що робити в телефоні. Ввечері я так швидко підготувалася до занять, що здивувалася навіть. Почала помічати за собою “дивні симптоми” – в новому відкритому табі Google Chrome я постійно набирала “на автоматі” facebook.com.

У телефоні те ж саме, тому я завчасно вийшла із соціальних мереж, щоб не зірватися.

День 2 « Де моя доза віртуального спілкування?»

Сьогодні в мене потрохи почали здавати нерви. Таке відчуття, ніби чогось не вистачає. Почала перевіряти email щодо надходження нових листів. Навкруги помічаю людей, які постійно з кимось переписуються. До речі, на другий день експерименту переконалася, що живе спілкування в 1000 разів є краще. Зовсім не сумую за інстаграмом, а ось без мережі фейсбук дуже важко.

День 3 « Я не зникла!»

До мене телефонують знайомі й запитують, куди я зникла. На жаль, суспільна думка сьогодення є надто типовою: «Якщо тебе немає в соціальних мережах тривалий час, значить, щось неодмінно сталось». Доводиться всім пояснювати, що і як. Є й мінус – це коли в тебе немає соціальних мереж, коли немає чим зайнятися і ти їсиш цукерки. Це, напевно, компенсування радості, якої тобі бракує (дівчата будьте уважні з такими експериментами).

День 4 “Ще один день!”

Гасло сьогоднішнього дня: «Хто шукає, той завжди знайде!». Запам’ятайте, що відмовки на зразок «ай, тебе ж не було в онлайн», «я тебе не знашов/ла», – то все дурниці. На четвертий день, здавалося повинен бути самий пік (нерви, роздратування), проте як приємно, коли навіть попри онлайн тебе хочуть знайти (чесно кажучи після такого хочеться частіше проводити такі експерименти).

Але цього дня зіткнулася і з мінусами експерименту. Коли тобі повинні «скинути» інформацію (план практичного, результати змагань та інше) в тебе безвихідь, адже ти не знаєш, що тобі вже, може, надіслали ці матеріали, а ти просто не можеш ними скористатися.

Ще один день!

День 5 «А варто?»

Коли я розплющила очі зранку, в мене в голові «крутилася» одна думка – завтра вже можна зайти в соціальні мережі. Проте за ці п’ять днів я зрозуміла, що соціальні мережі – це не спосіб спілкування як ми всі говоримо. Так, безперечно ми спілкуємося з друзями, заводимо нові знайомства, але так можна й усе життя прожити у віртуальному світі.

Кожен із нас потребує спілкування. Воно позбавляє нас від депресії, від можливої самотності. Нас лякає порожня поштова скринька? Невже нам нема чим зайнятися, як тільки постійно стежити за нововведеннями у Twitter, Facebook, Tumblr, Instagram та інші соцмережі? Чесно дайте собі відповідь, це лише ваше рішення!

Юля Бараболя