До змісту

Спецпроект до Дня захисника України. Зустріч із Віктором Полюхом

Публікація від 13 жовтня 2017.

Чіткі відповіді, впевненість… і сила, що відчувається навіть у погляді… Віктор Полюх – військовослужбовець Центру розмінування, який  дислокується в нашому місті..  12 жовтня, напередодні Дня захисника України, студенти нашого вишу мали змогу зустрітися із Віктором Вікторовичем, яка була організованою відділом навчально-виховної роботи і гуманітарної освіти.

– Я навчався на програміста. Але по-справжньому моє – це робота в Збройних силах України. За період військової служби брав участь у двох миротворчих місіях: у Косово (Республіка Сербія) та в Афганістані. Недавно повернувся зі Сходу України. Незабаром їхатиму туди знову. Як правило, військовослужбовець служить на фронті близько 6-8 місяців на рік. Один місяць відпустки, а решта часу військовий проводить або на навчаннях, або у відрядженнях.

Віктор акцентував увагу студентів на необхідності саморозвитку та вдосконалення своїх умінь та навичок.

– Вільно володію англійською мовою, без цього неможливо брати участь у міжнародних навчаннях. Усвідомлюючи важливість вільного володіння англійською мовою, я приділяв багато уваги її самостійному вивченню, особливо технічних термінів, які використовують військові.  Удосконалення володіння англійською мовою є необхідним у сучасних умовах, адже кожні три роки військовослужбовці проходять тестування для визначення рівня знань цієї мови (читання, говоріння, аудіювання).

Розповідь військовослужбовця зацікавила студентів, які давали нові й нові запитання, зокрема про особливості виконання військового обов’язку на час миротворчих місій, про настрій на фронті, сім’ю, волонтерів… Особливо цікавою була розповідь про тренування та допомогу спеціально навчених собак при розмінуванні територій на Сході України.

Торкалися й болісної теми – посттравматичний синдром, який часто з’являється в людей, котрі після бойових дій повертаються до мирного життя.

– Це дуже важко, але додає сил усвідомлення того, що ти захищаєш свою державу, свій народ, свою сім’ю.

Ця зустріч ще раз нагадала всім про буремні події на Сході України, стимулювала до того, щоб ми завжди пам’ятали й поважали тих людей, які обороняють свою землю від ворога, захищають свій народ, свою країну, родину.

Оксана Грушанська