До змісту

Волинська вишиванка – гордість Полісся

Публікація від 23 травня 2018.

З-поміж інших українських регіонів волинський стиль упізнаваний за кількома найвідомішими ознаками. Здавна волинська вишивка славилася своїми геометричними візерунками, чіткими й нескладними за композицією. Також старовинний поліський одяг виділявся тим, що більшість вишиванок у цьому краї викроювалися ножем, а коміри в таких убраннях були викладними. Вони прищіплювалися запонками (по-тодішньому – шпонками, відомими ще з козацької доби) з олова зі скельцем або ж “жичками” – вовняними смужками червоного або із зеленого кольору.

Крій чоловічих і жіночих сорочок принципово не відрізнявся, однак за нанесенням орнаменту можна було ідентифікувати молодих хлопців – власників вишитого вбрання: їхні сорочки розшиті на комірі, пазусі та чохлах. Жіночі ж сорочки були довшими, ніж чоловічі – по кісточки. Розшивалися вставки, рукави, іноді комір та пазуха. Для цього використовували переважно червоні нитки із вкрапленнями чорних барв. А чого варті самі лише назви, подекуди романтичні, подекуди екзотичні: “хмелик”, “хрести гречкою”, “безконечник”, “кукурузка”, “огірочки на дві половинки”, “кошички”, “баранячі роги”, “сокирки”, “копита”, “сливочуки”, “дубове листя”, “рутка”, “очка”, “ягідки”, “цимбали”, “звізди”.

І сьогодні волинські майстрині-рукодільниці полюбляють називати власні творіння, переосмислюючи давні назви або ж створюючи авторські. Відомі нині на Волині вишивальниці сестри Махонюк знані не лише своїм оригінальним почерком, а й іменами, які дають полотнам: “Гранатове намисто”, “Ще треті півні не співали”, “Вечірня серенада”, “Зацвіли ромашки в полі” та інші.

У цій частині України жіночі сорочки щільно призбирують навколо шиї, оздоблюють аксесуарами. Чоловічий гардероб більш стриманий щодо прикрас. У регіоні існує традиція прикрашати сорочки візерунковим ткацтвом. Під його впливом утворилася техніка шитва, яка називається занизуванням. Воно полягає в тому, що вишивальна нитка протягується через усю довжину орнаменту, як у шві “вперед голку”. Згідно з орнаментом, вишивається горизонтальними паралельними стібками справа наліво до кінця ряду, а відтак у зворотному напрямку.

Популярну червону або насичену вишневу барву тут зазвичай відтіняють синім, або чорним кольором. Геометричні і рослинні орнаменти часто прикрашають всю площу рукава – “так багатіше”, скажуть вам місцеві рукотворниці.

Краса волинської вишивки захоплювала видатну українку, вихідця цього краю – письменницю Лесю Українку. Цю любов розділяла й мати поетки – Олена Пчілка. Вона першою в Україні оформила альбом орнаментів вишивки Полісся, який побачив світ у 1877 році.

Як бачимо, волинська вишивка має свою особливу душу, давні традиції й сучасне переосмислення. На Волині живе чимало відомих майстрів і майстринь-вишивальниць, фахівців своєї рукодільної праці, про яких обов’язково розповімо в наступних публікаціях.

Переможниця конкурсу есе «Вишивка моєї малої батьківщини».

Олена Онофрейчук Домніка, студентка 1 курсу

природничого факультету