Після кору – дифтерія?

Після кору – дифтерія?

Ще наприкінці 80-х років минулого століття оптимісти стверджували, що дифтерію переможено назавжди. Сьогодні ні в кого немає сумнівів, що в Україну повернулися страшні інфекційні хвороби – поліомієліт, кір, краснуха тощо. Після спалаху кору, який забрав більше десятка українців, можна очікувати високого рівня захворюваності на дифтерію. Про це говорив відомий педіатр Євген Комаровський. Причини поширення цієї хвороби різні. До основних належать: часте і грубе порушення графіку щеплень дітей; необґрунтована відмова від них як батьків, так і лікарів з метою застрахуватися від можливих ускладнень; довгий список протипоказань для щеплень, більшість із яких, як свідчать наукові дані, не мають наукових підстав щодо цього.

Збудником дифтерії є три біологічні варіанти коринобактерій (гравіс, інтермедіус і мітіс), які утворюють екзотоксин. За силою дії на живий організм він поступається тільки ботулонічному та правцевому. Коринобактерії дифтерії досить стійкі в довкіллі, особливо до низьких температур і висушування. При кімнатній температурі в пилу вони залишаються життєздатними близько 2 місяців, а в плівках піднебінних мигдаликів – 3-5 місяців. Проте при 60°С і в 1% розчині фенолу гинуть протягом 10-хвилин. Джерелом інфекції є хворий на дифтерію, реконвалесцент – носій або здоровий носій збудника. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, тому насамперед інфікуються дихальні шляхи. Завдяки стійкості бактерій факторами передавання можуть бути заражені руки, посуд, іграшки тощо. Заразитися можна також через харчові продукти, наприклад, молоко.

Оскільки останніми роками від планової імунізації було багато відмов та й бракувало вакцин, то хворіти можуть переважно дорослі (80%), а також діти, ще не щеплені або неправильно щеплені від дифтерії. Новонароджені діти та діти 1-го року життя хворіють рідко, тому що мають вроджений імунітет.

Місцевий запальний процес найчастіше виникає на слизових оболонках ротоглотки та носа, рідше вражаються гортань, трахея і бронхи, ще рідше – очі, зовнішні статеві органи та шкіра. На слизовій оболонці з одношаровим циліндричним епітелієм (гортань, трахея, бронхи) виникає крупозне запалення, при якому з’являється сірувато-біла плівка.

Проникнення токсину в підшкірну основу та міжм’язові простори шиї спричиняє набряк тканин, інфільтрацію регіонарних лімфатичних вузлів. Дифтерійний токсин, що потрапив у кров, дуже швидко фіксується у різних тканинах. Загальна дифтерійна інтоксикація викликає розвиток універсальної капіляропатії, токсичного міокардиту, ураження наднирників, нирок, м’язів, вегетативного і периферичного відділів нервової системи, що є причиною серйозних функціональних розладів. Тяжка токсемія може спричинити розвиток токсико-інфеуційного шоку, ДВЗ-синдрому.

Клінічна картина складається з проявів загального токсикозу, локальних запальних змін, набряку підшкірної клітковини шиї та різних ускладнень. Діагностика дифтерії ґрунтується насамперед на клінічних даних. Для дифтерії ротоглотки характерні такі ознаки: гострий початок хвороби помірний біль у горлі, гугнявий відтінок голосу через парез м’якого піднебіння, набряк тканин зіва, збільшення підщелепних лімфатичних вузлів. Хворого обов’язково повинен обстежити отоларинголог (лор). Хворих негайно госпіталізують у бокси інфекційної лікарні. Основний метод лікування – внутрішньом’язове введення антитоксичної протидифтерійної сироватки, яка містить імуноглуболін крові коней, гіперімунізованих дифтерійним анатоксином.

Профілактика дифтерії ґрунтується на активній імунізації, яку проводять населенню в плановому порядку.

Згідно з календарем профілактичних щеплень вакцинувати дітей починають із 3-х місяців триразово з інтервалом 45 днів. Першу ревакцинацію проводять через 1,5-2 роки у віці 6 та 16 років. Дорослим ревакцинацію проводять кожні 10 років. На жаль, цих рекомендацій останнім часом дотримується невелика кількість людей, через що їх загальний імунітет дуже низький. Запам’ятайте: вакцинопрофілактика є не тільки ефективним методом попередження важких інфекційних хвороб, а й надійним засобом активного довголіття.

Прес-центр університету