Категорія: Інтерв’ю

Право – це система поведінки

Дотримання законів – не обмеження,

а запорука справжньої свободи.

С. Оріховський

 15 жовтня у читальному залі історичного факультету відбулася презентація нового навчального посібника «Основи правознавства» створеного авторським колективом викладачів кафедри архівознавства, спеціальних історичних та правознавчих дисциплін.

Читати далі

«Сьогодні нам «бракує історії» як природного засобу самопізнання й самоідентифікації…» (інтерв’ю з професором Олександром Лисенком)

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка – потужний осередок історичної науки в Україні. Серед науково-педагогічних працівників історичного факультету вишу чимало відомих учених, керівників наукових шкіл, які сьогодні формують обличчя вітчизняної історичної науки, розвиток якої можливий лише завдяки тісній взаємодії дослідників академічних інституцій та закладів вищої освіти. Уже не одне десятиліття триває плідна співпраця істориків нашого університету з Інститутом історії України НАН України, який очолює академік, доктор історичних наук, випускник історичного факультету К-ПНУ Валерій Смолій.

Читати далі

“Увімкни світло”. Олександра Стара. #студенти

Що тебе спонукало до участі в програмі Erasmus+?

У мене завжди одна мотивація – жити так, як хочу. Це стосується усіх сфер мого життя.

Про Еразмус я дізналася, напевно, ще в 10-му класі. Вже тоді відчувала, що якось буду причетною до цього проекту, хоча почала вивчати англійську мову з нуля лише в 9 класі. Коли вступила до нашого університету, думала з іронією: “Ось і взяла участь у міжнародних програмах навчання”. Тоді я навіть не могла б подумати, що буду вдячна сама собі за вибір закладу вищої освіти. Особливо у вересні минулого року, коли прочитала на сайті, що оголошується набір для участі в програмі академічної мобільності. Тоді я поставила собі мету – стати учасницею цього проекту.

Чи не переслідували тебе якісь острахи, що ти їдеш одна в чужу країну, в інше місто?

Якщо я чогось боюся чи соромлюся, то роблю все за принципом «клин клином вибивають». Шість місяців я жила думками про своє життя за кордоном. Були лише позитивні уявлення, незважаючи на невпевненість щодо свого рівня володіння англійською мовою. Мені подобається робити собі виклики, крім того, люблю відчуття самостійності. Та все ж таки останнього тижня перед поїздкою я перехотіла їхати. Я злилася на себе: чому мені на місці не сидиться. Адже вдома у мене стільки всього крутого, і була задоволена усім цим. Тоді я почала цінувати друзів, рідних, своє оточення ще більше. Вважаю, що зміни надихають, але водночас і лякають. Успіх завжди уявляється чимось класним і веселим, але рідко ми говоримо про пожертвування заради нього (так, Еразмус для мене теж маленький успіх). Головне, щоб віра і бажання були сильніші за страх. У мене вони завжди сильніші, тому я навіть на секунду не вагалася щодо участі в цій програмі.

Як називається університет, до якого ти поїхала на навчання?

Католицький університет у місті Ружомберок.

Що тобі найбільше запам’яталося в університеті м.Ружомберок?

У мене пам’ять працює за цікавим принципом – вловлювати несуттєві дрібниці. А якщо говорити власне про університет, то вражає передусім різниця в матеріально-технічній базі.

Розкажи про те, як ти проводила вільний час?

Немає вільного часу – не думаєш, як його використати. Так, у мене там був дуже зручний розклад занять, тому я мала час для відпочинку. Намагалася придумати заняття на вихідні швидше, ніж вони з’являлися. Я дуже багато гуляла. Там просто нереально сидіти в чотирьох стінах і через вікно дивитися на гори. Проїзд Словаччиною для студентів безкоштовний, тому замість гуртожитку я «поселилася» в поїздах (це якщо порівняти час, який я проводила в приміщенні, і час, упродовж якого я перебувала в дорозі). Також я відвідувала різноманітні цікаві заходи, де скарбничка моїх знайомств постійно поповнювалася. Але навіть мені, екстраверту, потрібно хоч декілька годин самотності. Ось на це там був дефіцит.

Отже, Erasmus+ – це проект лише для активних студентів?

Наведіть мені, будь ласка, приклад місця/середовища, де чекають пасивних? І я не тільки про студентів. Може, це жорстоко, але так, місця для пасивних людей немає. Якщо людина не готова працювати, не хоче пізнавати світ, а чекає, коли її запросять очолювати міжнародні корпорації, – то це її вибір. Нехай чекає. Кожен заслуговує того результату, на який працював. Перемагають наполегливі, але біля них я не бачу пасивних.

Для мене пасивність – це щось схоже на небажання жити (звісно ж, у межах розумного). І не плутайте її (пасивність) зі спокійними темпераментами характеру. Не потрібно штучно створювати людину-робот з моторчиком, щоб бути активним. Цей запал можна відчувати навіть тоді, коли людина спокійно сидить, мовчки розмірковує.

Не потрібно нарікати на владу, що немає, мовляв, платформ для самореалізації, але ж можливості під носом. Тут важливою є саме частинка «само». Якщо сама людина не хоче себе проявити, то чому замість неї повинен це робити хтось інший?

Чого очікувати студентам, котрі повернулися до Університету Огієнка? Чи виникали якісь проблеми з навчанням?

Коли я від’їжджала, то лише дехто мені казав, що я пошкодую. Цих людей можна порахувати на пальцях однієї руки. І тепер я докладаю всіх зусиль, щоб у моєму оточенні їх ставало ще менше. Не пальців, а людей.

Я не пошкодувала жодного разу. Чи були проблеми з навчанням, коли я повернулася? Не було. Це звичайні поточні питання, пов’язані з сесією. Звісно, їх було б менше, якби я не вирішила ризикнути й поїхати на стажування. Але це ж мій вибір і лише я повинна це владнати. Тепер все доводиться розв’язувати дистанційно. Проблеми з тим, що не всі предмети мені перезараховуються. Якщо точніше, то перезарахували лише один. Ще важче писати модульну контрольну роботу, коли лише перед її написанням дізнаєшся про назву предмета. Безперечно, викладачі в цьому не винні, вони не зобов’язані мені ставити оцінки лише за те, що я приїхала. Я цього й не очікувала. Знала, що буде важко, але була готова сама вирішувати свої навчальні проблеми.

Що ти хочеш побажати тим, хто все ще не може визначитися: їхати чи не їхати?

Ну, тут я не можу бути порадником, адже кожен вирішує все індивідуально. Як я можу порадити комусь пити молоко, якщо його організм не переносить лактозу? Я впевнена, що поїхала б ще раз точно. Без сумнівів. Зі всіма труднощами і переживаннями. Вихід із зони комфорту робить нас сильнішими. Для мене Еразмус – це щось набагато більше, ніж програма з обміну. Впродовж цього періоду я почала простіше ставитися до людей – без очікувань і без осуджень. У моїй голові тепер точно нема кордони. Це був, один із найкращих моментів мого життя. Не обіцяю, що з вами трапиться те, що зі мною. Особливо, якщо ви звикли шукати у всьому мінуси. П.с. Дехто може подумати, що я влаштувалася позаштатним працівником з піару відділу міжнародних відносин. Ні, це не так. Насправді я щиро дякую людям, котрі допомогли мені здійснити мою мрії, підтримати мене, давали мудрі поради.

Максим Сльозкін, редактор газети “Студентський меридіан”

Якщо є мета, то жодні перешкоди не стануть на заваді

У народі кажуть, що терпінням і працею всього досягнеш. На власному прикладі доводить істинність цього прислів’я Інна Лебідь – студентка четвертого курсу факультету іноземної філології. Вона пройшла конкурс за навчальною програмою, завдяки чому отримала можливість здобувати освіту в Німеччині. Читати далі

“Ввімкни світло”. Наталя Хом’як. #студенти

Комфортно в дії

Барвистим навчання в університеті роблять студенти. Однією з таких є магістрантка факультету української філології та журналістики Наталя Хом’як. Кілька фактів про дівчину:

 *любить маленьких тваринок, але не вміє вигадувати їм клички (кота ледь не назвала Нокіа, але улюбленця врятувало те, що він реагує тільки на Кіся);

* їй подобається подорожувати, але нещодавно повернулися дитячі розлади вестибулярного апарату, тому поки що подорожі під знаком питання;

* хоче стрибнути з парашутом, але дико боїться висоти;

* останнім часом захопилася випічкою;

* почувається комфортно, коли кудись поспішає чи запізнюється, рух приносить їй задоволення.

– Мріяла стати акторкою, але не склалося… Пам’ятаю: в дев’ятому класі потрібно було написати казку про податки. Я спробувала, і все вдалося. Після цього зрозуміла, що мені подобається творити. Вирішила – вступати на філологію.

Наталя Хом’як родом із м. Збаража Тернопільської області. При виборі майбутнього вишу орієнтувалася на тернопільські вузи, але життя завело до К-ПНУ.

– У школі ми їхали на екскурсію до Кам’янця-Подільського: тут якраз проходив якийсь фестиваль. Для мене, дитини, все було таким цікавим. Тоді я сказала своїй подрузі: «Як виростемо, будемо тут жити». Ніколи не думала, що справді потраплю сюди.

Дівчина захопилася театром у дитинстві. З шостого класу відвідувала гурток при Будинку дитячої та юнацької творчості в рідному місті. Брала участь у дитячих постановках та конкурсах із читання віршів, присвячених дню Тараса Шевченка та Дню вшанування героїв Крут. З другого курсу виступає з театральною трупою «Лінк». Допомагає у постановках студентського театру «Естель». Разом з Людмилою Починок розробляла уривки п‘єс «За двома зайцями», «Циганка Аза», «Лісова пісня,  «Украдене щастя». Зараз вони працюють над новим дійством, але Наталя  назву постановки поки що тримає в секреті.

– Кожна роль близька. Бувало, входячи у роль, я поводилася у звичайному житті так, як і мій герой. Стан скутості міг утримуватися аж до того моменту, поки ти не вийдеш на поклін. Під час участі у фестивалі «Комора» я побачила виставу «Метро» київського театру «Splash». Вона була настільки драматична, було морально тяжко виходити на сцену та грати комедію «Шахрайки». Актори цього театру розповідали нам, що їм теж було важко. Вони дякували за те, що ми підняли  настрій нашою виставою.  Театр пронизує всі сфери життя. Він перетікає в інші хобі. Наприклад, я ще займаюся хореографією та фаєр-шоу. Ці сфери та театр нероздільні. Під час вогняних вистав лякає не стільки  вогонь, скільки те, що ти можеш  зіпсувати постановку.

Колись пробувала займатися фехтуванням, але покинула, бо це болюче заняття. Відбивати чиїсь атаки не так приємно як нападати. Ще вчилася стріляти з лука, коли готувалася до постановок у Руській Брамі. Зараз відвідую автошколу. 

У школі почала писати прозу. Потім спробувала себе в поезії. Здебільшого писала вірші й гумористичні привітання близьким людям. Але каже, що не вистачає часу на те, щоб записувати свої ідеї. Розповідає, що натхнення найчастіше приходить десь близько 00:00 і не завжди вдається записати  думки. Навчання та інші захоплення не тільки змінюють погляди, але й обмежують можливості.

  • Мене мотивують відчуття. Наприклад, у театрі – це мандраж перед виходом… Ноги підкошуються від переживань… Промовляєш перші слова. Хвилювання зникають. Звук оплесків приносить справжній кайф. А в звичайному житті поштовхом до дій є думка про майбутнє. Зараз я повинна працювати над собою, щоб не було соромно, коли навчатиму дітей мови й літератури.

Літературні вподобання різнорідні. Подобаються  твори Олени Печорної «Грішниця», «Фортеця для серця», поезія Тараса Шевченка та Івана Малковича (особливо  «З янголом на плечі»). Та все ж найбільше її захоплює фантастика. Перечитала серію «Гарі Поттера», взялася за «Гру престолів» та «Дім дивних дітей».

  • Єдине що мені не подобається в літературі – нецензурна лексика. Такі віяння частково трапляються в сучасних українських творах. Не можу сказати, що мені до вподоби всі письменники. Однак вони творять, відображаючи своє сучасне світосприйняття й світобачення на папері.

Наталя зазначає, що хотіла б розвивати культурне життя міста. В майбутньому планує займатися цікавими проектами. Каже, що  Кам’янець її зачаровує тому вона стане ще активнішою й наполегливішою в здйсненні своїх планів та мрій. В цьому правда життя всього людства.  Тільки в дії людина відчуває себе людиною, а не оболонкою, який байдуже все довкола. А ким почуваєтеся ви, людиною чи оболонкою?

Ольга Фортельна

“Студентський меридіан” розпочинає новий проект “Ввімкни світло”. Щотижня кореспонденти СМ  братимуть інтерв’ю в студентів, викладачів й випускників нашого вишу, тим самим “проливаючи світло” на людей, які мають безпосередній стосунок до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 

Слідкуйте за оновленнями, та залишайте власні пропозиції й зауваження у коментарях

“Ввімкни світло”. Віталій Воронецький. #студенти

“Студентський меридіан” розпочинає новий проект “Ввімкни світло”. Щотижня кореспонденти СМ  братимуть інтерв’ю в студентів, викладачів й випускників нашого вишу, тим самим “проливаючи світло” на людей, які мають безпосередній стосунок до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 

Слідкуйте за оновленнями, та залишайте власні пропозиції й зауваження у коментарях

Читати далі

“Ввімкни світло”. Галина Колодій. #студенти

“Студентський меридіан” розпочинає новий проект “Ввімкни світло”. Щотижня кореспонденти СМ  братимуть інтерв’ю в студентів, викладачів й випускників нашого вишу, тим самим “проливаючи світло” на людей, які мають безпосередній стосунок до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. 

Слідкуйте за оновленнями, та залишайте власні пропозиції й зауваження у коментарях

Галина Колодій – студентка другого курсу фізико-математичного факультету, голова студентської ради фізико-математичного факультету.

Читати далі

Студенти подорожують

 

Ми прилетіли в аеропорт Чикаго і не знали, як дістатись

у Вісконсин Делс. Ледве знайшли маршрутне таксі.  

По приїзді купила велосипед. Пусте, що він тричі зламався.

(Христина Джумарик,

студентка факультету іноземної філології)

Омріяні подорожі, цікаві знайомства та незабутні враження – ось, що отримують студенти нашого університету в додачу до знань. Читати далі

Спікер студентського сенату Марія Герлей: “Хочу набрати команду, котра б дозволила втілити задумане”

Що тебе стимулювало до активної діяльності у житті університету?

Активно приймала участь ще у шкільному самоврядуванні, потім – міському. Коли вступила до нашого університету, відчула, що сидіти склавши руки, то якось не моє. Хочеться рухатись: швидше, швидше, швидше. Необхідно постійно щось робити, не сидіти на одному місці. Не думати, що ось я – рядовий студент, а тому життя обмежується: навчанням, гуртожитком, і знову навчанням. В будь-якому випадку потрібно працювати, щоб розвивати себе.

Ти планувала стати спікером чи це випадковість?

Я боялася, жахливо боялася. І досі зараз ще боюсь, але я хотіла просто працювати. І коли виявилась можливість проявити себе в якості спікера, я подумала: а чому б і ні? Це певним чином крок до того аби можна було втілити щось своє: думки, бажання, мрії. Тим самим допомогти собі, університету. Ось такий стимул.

Я спочатку хочу трохи ввійти в роль спікера, досить таки велика відповідальність. Для мене то якраз ніби те, що треба, моє.

Які нові права ти отримала як спікер, та які обов`язки ти маєш перед студентством? 

Це, звичайно, захист студентів. Дуже часто підіймається проблема хабарництва у якій, на мою думку, винні обидві сторони. Також виникають ситуації, коли викладачі зверхньо ставляться до студентів, що неприпустимо. І, звичайно, це розвиток кожного студента, спонукання до розкриття талантів.

Які кроки із передвиборчої програми ти втілюватимеш насамперед?

Робота буде проходити поетапно. Хотілося б налагодити комунікацію між сенатом і студентами. Більшість не розуміє, що робить студентський сенат. Це дивно і дико особисто для мене. Тому що ти стараєшся, ти це робиш, а люди про це майже не знають. Хотілося б працювати з першими курсами. Вони повинні розуміти, що крім навчання в університеті є ще багато чого цікавого. Але студенти не можуть хапати це з повітря, їм потрібно наглядно показувати власну діяльність, проводити майстер-класи. А також заохочувати до співпраці концертами, виступами, влаштовувати форуми, тобто проводити профорієнтаційну роботу.

Студенти часто не знають чим займається студентський сенат, як буде налагоджуватись комунікація?

Основні зв`зки встановлюються із студентами перших курсів. Якщо вони уже почнуть співпрацювати, то потім їм буде легше самостійно реалізовуватися. На жаль, зараз новачки ще дуже пасивні, шкода, бо хочеться з ними працювати. А взагалі, ми проводили анкетування, заохочували людей до роботи із студентським сенатом, створювали конкурси на вакансії у наших відділах. Напрацювання дали результати у цьому напрямку. Люди, які захотіли і постарались, змогли отримати бажану посаду. Часто думають, що студентський сенат – це обмежене коло, закрита спільнота. Ми хочемо більше відкритися.

А як ви дізнаєтесь про потреби студентів?

Анкетування, опитування, реклама. Для нас головне, щоб студентам було комфортно. Наприклад, необхідно особливу увагу звернути на гуртожитки. Я сама живу в таких умовах. Знаю, які там проблеми: таракани, відсутність гарячої води.

Але це «вічні» проблеми, які завжди були в наших гуртожитках. Які ж конкретні кроки ти бачиш, щоб покращити умови проживання студентів?

Організація дозвілля в гуртожитку. Особливо це проведення спортивних змагань з волейболу, футболу. Хотілося б відродити традицію проведення квартирників.

Обговорювали нещодавно на вченій раді проблеми з гарячою водою Щоб забезпечити гарячою водою студентів потрібно підвищувати платню за гуртожиток. Її і так підвищили. Проблему все ж намагаються вирішити.

Як здійснюється фінансування студентської ради, і чи можуть студенти контролювати цей процес, перевіряти на що йдуть кошти? 

У нас є власний бюджет, він відкритий. Ми виплачуємо з нього матеріальну допомогу, закупляємо канцтовари. Оплачуємо водопостачання, електроенергію. Студентський сенат фінансує різноманітні поїздки, олімпіади, конференції, форуми. З бюджету надається також допомога при важкому матеріальному становищі студента. У такому випадку потрібно написати заяву.

Чи можливо отримати гроші на власний проект від студентського сенату? 

Це вирішується на засіданні. Проект – це більш масштабно, залучається не одна людина, тому будуть інші вимоги для отримання коштів. Потрібно написати колективну заяву на ім.`я ректора.

Розкажи про функціонування «Клубу допомоги студентам»

Під час навчання в університеті багато чого виноситься на самостійне опрацювання. Раніше ми підходили до старших курсів, які допомагали із конспектами, пояснювали, як зробити реферат чи розуміти тему, ділилися нюансами – це дуже допомагає. Тому ми хочемо, щоб студенту-першокурснику  було до кого звернутися за допомогою. Будемо заохочувати студентів, котрі консультуватимуть новачків.

Чим кардинально буде відрізнятися новий студентський сенат від попереднього?

Це залежить від того, яка збереться команда. Ідей є багато, розкривати всі карти, то є не цікаво. Але хочеться зробити форум в університеті. Схожий на Всеукраїнський студентський форум у Хмельницькому, що проводився минулого року. Про наше самоврядування ніхто нічого не чув, хочеться, щоб побачили, як ми це можемо зробити. Плануємо захід вже ближче до кінця навчального року. Також хочеться зробити щось на зразок «Школи лідера». Будемо намагатися, щоб приймали участь більше студентів. Також є громадські організації які входять до студентської ради з власними ідеями. Вони спрямовані на волонтерську діяльність та наукову.

На жаль, наявна така тенденція, що студенти дізнаються про заходи, які відбувалися за ініціативи студентського сенату уже після того, як вони відбулися

Нещодавно відбувся студентський форум, який ми проводили на Дністровській рів`єрі. Ми поширювали оголошення про це у соціальних мережах, у центральному корпусі, гуртожитках. Приймали участь у форумі загалом активні студенти. Тобто це квн-щики, спортсмени, команда чарлідерів, голови студентських рад, старости гуртожитків. Міг долучитися будь-хто, але в першому форумі брали участь люди, яких ми знаємо, з якими ми працювали.

Скоро плануємо зробити щось знову схоже на студентського форуму. Участь зможуть брати усі студенти, які захочуть далі працювати. Це заохочення, щоб нові люди підключалися до нас. Минулого року був проведений конкурс у соціальній мережі, студенти присилали свої анкети, і ми набирали їх у відділи сенату. Зараз будемо робити так само. Тому що відділів є багато, а людей – мало.

Розкажи детальніше, які є уже відділи і як туди будуть набирати студентів.

У нас є волонтерський відділ, студент може займатися розвитком співробітництва. Відділ журналістики працює над висвітленням ініціатив, проектів, форумів, конкурсів, концертів. Основні відділи студентського сенату: ЗМІ, комунікації, волонтерська діяльність. Надалі список будемо розширювати. Нові відділи будуть стосуватися «Клубу допомоги студентам», також плануємо відкрити відділ контролю за гуртожитками.

Богдана Хома

«Хочеться, аби люди проявляли інтерес»

Нещодавно на «Громадському Телебаченні» (Громадське Поділля TV) стартував новий культурний проект «Хронікер». Ми поспілкувалися із його ведучою Лілією Петрук, випускницею нашого університету, та дізнались про всі таємниці з перших уст. Читати далі