До змісту

Рубрика: Проза

25 листопадаа 2016

Осінь для інтроветів

«Осінь. Різнобарвна, розмаїта. Спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. Восени красиво. Листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом» Ось так починається будь яка розповідь про…

30 Березня 2015

Пбах…

… У спину досі припікало вечірнє сонце. Я ніколи не вміла загоряти, бо шкіра в мене надто чутлива до таких речей і раптом що – відразу лущиться. Я вже ніби відчувала, як на лівому плечі з’являється молоденька, рожева, як у…

У Кам’янці-Подільському завжди був популярним фізико-математичний факультет К-ПНУ імені Івана Огієнка. Студенти полюбляють називати його скорочено – фізмат. Це був один з найпрестижніших напрямків навчання ще в часи Радянського Союзу. Історія відбулася саме тоді, коли одна книга приходилася на двадцять…

2 Грудня 2014

Надія на диво

Навколо все сіре. Сумно. Багатоповерхові будинки, різноманітні машини. Однакові люди. Вони всі поспішають, поглядають на свої годинники, штовхаються, швидко крокують по брудному снігу. Зовсім скоро на них чекає новий рік, але вони про це не думають. Люди, що проходять поруч,…

За столом сидів чоловік років шістдесяти, а може й більше. Я ніколи не вгадую вік. Діловий костюм, окуляри, сивина. Він схожий на вченого, що трудиться над винаходом, який колись змінить світ.

1 Жовтня 2014

Прозрівший

У одному звичайному студентському місті трапилася цікава історія. Усі студенти навчальних закладів почали раптом вчитися. Знали матеріал настільки, що могли віртуозно його використовувати. Майже всі здавали іспити на «відмінно», захищали дипломні та магістерські роботи з високими результатами. Феномен назвали ХХХХХХХХХ,…

24 Вересня 2014

Волонтер

Майже рідне слово для тисячі українці «волонтер» звучить гордо та з краплею надії. У дні революції люди працювали на кухні, на барикадах, у гарячих точках протистояння. І лише після всіх подій я усвідомила, що таке волонтерство. Ось моя історія.

8 Вересня 2014

У полоні Цезарів

Моєму першому вчителю історії… Осінь. Ранок лоскоче свідомість своєю соковитою помаранчевою кольоризною. Сонячне проміння з легкістю оминає віконне скло шкільної аудиторії. Перебігає через підвіконня і зупиняється на ластовинні юної школярки. Клас ще спить, додивляється свої сни. Лише це дівчисько уважно…

30 Серпня 2014

Все, звільняюсь…

Хто, як не я, приходитиме серед ночі до твого ліжка, ставитиме на нічний столик свіжий номер «NYTimes» та липовий чай із вівсяним печивом? Заснув, читаючи книгу, і не вимкнув світильника. Скільки разів я просила вимикати нічник? Так, що це у…

Скоро 23… А я сиджу на підвіконні і дую мильні бульбашки. Вони підніймаються високо-високо і продовжують своє життя вже краплями, які падають на землю. Сусідні дітлахи позадирали голови і радіють веселому дійству. Чому це доросла дівчина (до таких солідних тітоньок…

Влітку, ближче до сьомої вечора, сонце уже повільно, ніби неохоче, котиться в пекло, де буде не світилом не безхмарному небі, а ядром для розпечення душ грішників… але я не про те.

Так би й лежала, от тільки у вухах почало закладати. Та й на сон хилило. Не вистачало ще, аби я так і заснула у ванній. Тим паче – вода давно вже не тепла, а від піни давно не залишилось й…