Пародійно-парадоксальний письменник

Пародійно-парадоксальний письменник

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка 25 листопада майже на дві години став «плацдармом» для цікавої особистості, секретаря Національної спілки письменників України – Віктора Івановича Мельника. Ось, що він розповів про себе.

«Письменники схожі до працівників заводу, яким доводиться одночасно працювати з кількома пристроями. Ті, які вміють контролювати роботу на кількох станках звуться багатоверстатниками, всі інші – одноверстатниками. Я себе зараховую до перших, бо ж працюю в різних жанрах. Пишу поезію й прозу. Єдине до чого не встиг долучитися – це драматургія. Ну, щось не лежить до цього душа».

Творчу діяльність письменник розпочав із віршів. За спеціальністю філолог, та за іронією долі жодного дня не працював у школі. Хоча життя дало можливість випробувати свої сили на заводі та в журналістиці.

«Мене завжди захоплювали проблемні моменти, що траплялися навколо. Наприклад, в університеті захотів дізнатися, чому відрахували одного студента. У заяві було вказано, що через націоналістичні погляди. Через свою надмірну увагу мною «зацікавилися» й владні органи. Тривалий час перебував під «мушкою» КГБ. До 90-х років займав «перші» сходинки у списках письменників, яких було заборонено друкувати у всіх видавництвах Союзу».

Першу збірку «Просто вірші» письменник видав 1991 року. Після цього не припиняв творчої та літературної діяльності. У доробку має 27 книг, 19 – збірок поезії та прози і 8 перекладів із 12 мов.

«Довго думаю над концепціями власних книг. Наприклад, друга збірка – це зібрання парадоксальних віршів. Їх треба читати вдумливо, бо основа кожної поезії – приховане цитування відомих людей. Мене захоплює канонічна поезія з чітко визначеними рамками. У цій збірці є цілий розділ – «Модернові сандалі», присвячений сонету. Поезія не може бути тільки словесною. Я прихильник візуальних віршів. Можете почитати мої кінетичні вірші й переконатися в цьому».

У доробку письменника також є проза. Віктор Іванович написав цілу книгу літературних пародій. Видання має декілька розділів, кожен з яких вміщує певний тип пародії. Наприклад, перший містить пародійний фрагмент тексту. Другий – відомий текст, написаний стилями різних письменників. Мельник також є одним з першотворців зорової пародії. За словами своїх колег, подібних матеріалів вони не зустрічали в Україні та й за кордоном. Тому ці твори можна вважати авторським ноу-хау.

«Як так сталося, що в нас з тобою одна шиза?» – запитав мене друг Юрій Лисенко у Львові. Він тоді почав перекладати одного французького поета, а я в той час видав збірку сонетів з єдиною системою римування «Тримільярд сонетів», написаних за типом і подобою цього ж поета. І це єдина моя збірка, в якій я б не змінив жодного слова. У кожному сонеті рядки вирахувані за певною схемою римування. І вони розрізані так, що якщо я загну один рядочок, на його місце стає інший із сонета, що надруковано на протилежній сторінці. Така поезія щоразу отримує новий контекст та зміст. Збірка далася важко. Щодня я писав один-два рядки. Так за кілька тижнів набирався цілий сонет».

Письменник спробував себе у великій прозі. У доробці Віктора Мельника є роман, який написаний на основі реальних подій.

«Уявіть собі. Могилів-Подільський. Митниця. Автобус. Сувеніри всередині виявляються контрабандою. Водій потрапляє в лікарню з серцевим нападом і помирає. Відповідей звідки і чия це продукція немає. Слідчий намагається розібратися у всьому… Цікаво?».

Очевидно, митцеві все ж вдалося зацікавити слухачів, адже від аудититорії надійшло чимало запитань. Віктор Мельник декламував свої вірші, розповідав про поїздки у Данію та Хорватію. А також він привернув увагу до  питання щодо функціонування Спілки письменників України.

«У Данії Спілка письменників існує багато років. Чому? Бо вона самостійна та водночас залежна від державної підтримки. А в нас? Нічого не фінансується. А та підтримка, яка все ж надходить, зменшується вдвічі. Як ми були у складі УРСР, так і залишилися, хоч такого явища давно не існує. Воно лишилося на словах. А ми теж?».

Віктор Іванович подарував університетові свої літературознавчі праці. Як виявилося його текстова діяльність не обмежується тільки творчістю. Вона торкається і наукової сфери. Дякуємо за чудову організацію кафедрі історії українськаї літератири та компаративістики.

Ольга Фортельна, студентка IV курсу факультету
української філології та журналістики
(спеціальність «Журналістика»), кореспондент газети.