Завжди важко згадати щось найцікавіше, найоригінальніше, адже студентське життя – це суцільне шоу. Можна, звичайно, розповідати про отримані знання, перебіг сесій, найпопулярніших  викладачів, згадувати смішні історії, що назавжди закарбувалися в твоїй  пам’яті. Але  це все будуть лише  слова… А навчання на історичному факультеті – це, перш за все, досвід життя студента з усіма його радощами та падіннями.

Пригадую, як мені, першокурснику, такому ще «зеленому» в світі вищої освіти, досвідчені студенти з легкістю розповідали, як вони здавали свої сесії, просили, щоб не хвилювався, підбадьорювали. Звичайно, мені було цікаво, але це хіба можна порівняти їхні розповіді з тим, що я відчув і  пережив, коли здавав іспит за іспитом, сесію за сесією. Коли одні лекції із захопленням слухав, а на інших просто спав.

Ви не зрозумієте мене та істфак, поки не вступите туди. І я гарантую, що ваша дорога «студентськими коридорами життя» буде в будь-якому разі відмінною. Вас будуть оточувати зовсім інші люди, одним Ви подобатиметеся, іншим – ні. Головне – залишатися собою і тоді точно будете виділятися з натовпу. У кожного своя історія, і кожна з них заслуговує на увагу. Можливо моя трішки цікавіша, адже отримав два червоних дипломи, пройшов практику в Польщі, досвід ведення факультетського часопису (численні інтерв’ю з відомими людьми, науковцями, вчителями). Не можу судити, не хочу бути суб’єктивним – цього мене п’ять років вчили викладачі.

Мені приємно згадувати свої студентські роки, бо там я і головний герой, і режисер, а для когось це може здатися лише чорно-білим мало бюджетним та нудним фільмом… Якщо так вважаєш, вступи на історичний – можливо в тебе вийде класний блокбастер. Можливо, це буде мелодрама, комедія, бойовик, або навіть фільм жахів. Та запевняю, що тобі ніколи не набридне перемотувати плівку в своїй пам’яті  назад…

Олександр Бучковський,
випускник історичного факультету,
кореспондент газети.
Світлина Ольги Комарової