Вивчення закордонного досвіду викладання – неоціненне для наших студентів. Особливо корисним є навчання у Літній школі польської мови та культури для іноземців. З 2 по 23 серпня 2014 р. Антоніна Хаснуліна, одна з найстаранніших студенток університету, яка восени перейде на ІІІ курс навчання історичного факультету, скористалася унікальною можливістю влітку провести вільний час з користю. Майбутній дипломований фахівець-історик вивчала польську мову і знайомилася з культурою Польщі.

– Антоніно, розкажи, будь ласка, читачам про свою серпневу поїздку. Де ти побувала, де навчалася?

– На мене очікувала подорож у польське місто Пултуск. Літня школа польської мови та культури для іноземців проходила в Гуманітарній академії імені Олександра Гейштора.

– Чи були серед студентів ще українці, окрім тебе?

– Так. Ще була одна студентка-філолог з Острозької академії та студент з Донецька. Загалом у літній школі навчалися майбутні історики, філологи та правознавці з різних країн.

– Розкажи свої враження про Пултуск.

– Це місто знаходиться недалеко від Варшави. До речі, дуже нагадує наш Кам’янець-Подільський. Коли я приїхала, то це місто здалося мені таким рідним. Було настільки комфортно перебувати в ньому. Інколи виникало відчуття, що ось крокую на свій рідний істфак.

– Якою була специфіка навчання в літній школі?

– Наша програма передбачала вивчення польської мови і культури. Значний акцент був зроблений на вивченні історії. Усі заняття переважно проходили в другій половині дня. Чесно кажучи, для істориків навчання було найбільш цікавішим – ми для себе почерпнули найбільше корисних знань. Для мене була трохи незвичним графік проведення занять. Пари в поляків тривають не півтори години, як у нас, а цілих три. Але заняття проходили так швидко – ми з неабияким захопленням спостерігали, як польські лектори залучають в процесі мультимедійні засоби. Лекція, яка підкріплена відео- і аудіо матеріалами сприймається набагато краще і ефективніше засвоюється почута від лектора інформація. Уривки з відеофільмів, цитати з художніх творів, історичних джерел – це неабиякий плюс в подачі інформації, особливо для істориків. Було чимало тематичних поїздок.

– Які тематичні лекції тобі найбільше сподобалися?

– Дуже сподобалася лекція про польську шляхту. Варто визнати, що поляки вміють ефектно подати свою історію. Не менше залишилося вражень після лекції про польське гетто і євреїв. У пані професорки з Варшави була потужно підготовлена презентація. Ми навіть заплакали, справді… від гостросюжетності джерельного матеріалу. Ну і як ще не згадати про лекцію, присвячену польському сленгу. Лектор розповідав нам про вульгаризми в розмовному мовленні. Деякі українські слова в польській фонетичній транскрипції можуть сприйматися за образливе висловлювання.

– Що ти почерпнула для себе?

– Я дізналася чимало нового. Це корисно для майбутнього вчителя, викладача і дослідника. Тепер я знаю, як можна урізноманітнити подачу матеріалу для дітей, чим його ґрунтовно підкріпити, щоб учням або студентам було цікаво.

– Як тобі вдалося подолати мовний бар’єр?

– Насамперед хочу подякувати декану нашого факультету Володимиру Анатолійовичу Дубінському, який, власне, заздалегідь проінформував мене про можливість поїхати на навчання до такої літньої школи в Польщу. У мене було достатньо часу, щоби освоїти, раніше незнайому мені, польську мову. Безумовно, я готувалася до цієї подорожі. Ходила на індивідуальні заняття польської мови. Було розуміння, що знання польської мови мені в будь-якому разі знадобиться – буде корисним особливо при дослідженні історичних джерел. Професор Валерій Степанков нам постійно наголошував про важливість включення іноземних джерел та історіографії для збільшення об’єктивності дослідження, які стосуються польської та вітчизняної історії. Ось приблизно за три місяці до від’їзду я почала вчити мову з іншими одногрупницями. По-перше, польська – це слов’янська мова, тому не було дуже складно розуміти те, про що говорять поляки. Безперечно, мені було поки складно повністю висловлювати свої думки. По-друге, пробувши перший тиждень у Польщі, в новому мовному середовищі, я поступово адаптувалася. Навіть від викладачів школи засвоїла чимало нових слів. Вже було значно легше. Втім, виникали певні складнощі в спілкуванні зі слухачами школи – вони були з різних країн, аж з 19. Спілкувалися переважно англійською, а я зовсім не володію нею, адже у школі і в університеті вивчала німецьку. Мої колеги перший тиждень у поза лекційний час говорили англійською, на заняттях – польською. Але коли всі краще перезнайомилися, то домовилися спілкуватися тільки польською, щоб краще розуміти один одного.

– Чи продовжуєш спілкування з новими друзями?

– О, це найліпша справа! Ми ще були в дорозі – і одразу почали шукати один одного у фейсбуці. Дуже здружилися з німкенею та румункою. Я ніколи не думала, що мені буде так легко і цікаво спілкуватися з іноземцями. На підсвідомому рівні ми розуміли, що в нас є всього лиш три тижні – не можна дарма гаяти цей час. Адже після навчання ми можемо більше ніколи й не побачитися. Також спілкуюся зі студентами з Болгарії та Сербії.

Розмовляла Ольга Комарова