Про шкільні роки

Ми проводили різні заходи в школі, до яких і я безпосередньо долучався, брав участь у театральному гуртку. Також у своєму класі входив до активу. На рівні школи був у команді президента школи, спільно працювали над розвитком учнівського самоврядування.

Те, що хочу бути істориком, я зрозумів ще в 6 класі, коли почали проводитися перші уроки історії. Протягом усього періоду навчання в школі змінювалися вподобання, але все ж таки я зупинився на історії. Життя спрямувало мене до історії. Завдяки захопленню історією я добре підготувався до підсумкової в школі й успішно склав зовнішнє незалежне оцінювання

Про університетське життя

Коли вступив до університету, всі зусилля були спрямовані лише на навчання. Вже після 1 курсу почав займатися наукою. Навчаючись ще на 2 курсі, я написав дві перших статті. Потім я зацікавився науковими розвідками. Кожний наступний курс – це якась нова тема, цікава історична проблематика, і я намагався охопити якомога більше матеріалу, пізнати його, правильно розтлумачити. Вже на старших курсах я визначився з темою, яка мене зацікавила найбільше, – це українське націєтворення. Зараз у мене 7 опублікованих статей у різних збірниках.

За період навчання найбільше запам`яталася Всеукраїнська олімпіада, яка проходила в Умані в 2014 році. Я поїхав із моїм однокурсником на олімпіаду. Було дуже цікаво порівняти себе з іншими студентами, адже в мене це була перша поїздка, в якій я представляв наш університет. Для демонстрації своїх знань ми розв`язували різні тести, виконували творчі завдання, презентували свою наукову роботу. За підсумками цих випробувань я посів третє місце. Наступного року знову брав участь у цій олімпіаді та переміг у номінаціях «Кращий знавець теорії» та «Краща наукова робота».

За період навчання в університету цікавою була й громадська робота. Зрозумів, що поєднання наукової та громадської роботи є ефективним рушієм особистого розвитку.

Все розпочалося із долучення до різних заходів в університеті, зокрема на історичному факультеті, на якому обіймав посаду секретаря студентської ради. Згодом активно працював у студраді гуртожитку. Також був членом клубу “Сапсан” (клуб із підтримки правопорядку).

Участь у програмі «Завтра ua» – це стипендіальна програма від Пінчука.

У 2014 році, здобувши бронзу на конференції, я пройшов до 3 туру програми. Писав наукову роботу під керівництвом Заводовського А. А. Він, власне, є куратором цієї програми в університеті. Дуже запам`яталася ця програма: відібрали 400 учасників із 2100 в Києві, поділили на групи й пропонували виконувати досить цікаві завдання. Для мене це було дуже цікаво, захопливо й нестандартно. На жаль, стипендії я не отримав, проте цей досвід мені допоміг у подальшій навчальній та громадській діяльності. Також важливою для мене була участь у Літній школі яка проходила в Естонії, тиждень навчання, активного відпочинку, спілкування із представниками з 8 країн подарували хороші враження.

Про посаду спікера

Займаючись громадською роботою, я завжди прагнув зробити щось цікаве, спробувати себе в чомусь новому. Виконуючи обов’язки заступника старости 4 гуртожитку, командира клубу «Сапсан» історичного факультету, заступника редактора часопису «Кліо», я дізнався, що оголошено про вибори на посаду спікера. Без вагань вирішив подати свою кандидатуру. Вибори проводилися шляхом прямого таємного голосування. Подав кандидатуру, тому що завжди прагнув щось змінювати в найближчому оточенні. Та й самому хотілося змін. І коли твоє оточення – це весь університет, коли тебе обирають спікером, у тебе набагато більше можливостей для змін. Близько 2000 голосів підтримали мою кандидатуру. Працюючи будь-де, кожна людина намагається бачити якийсь позитив у всьому, що вона робить, але є й мінуси, з якими треба боротися, щоб досягти успіху.

Завдання, які я поставив перед собою, ставши спікером:

• шляхом використання важелів впливу студентського сенату активізувати боротьбу з неправомірними вигодами;
• сприяти співпраці з іншими вузами;
• розвиток студентського самоврядування на факультетах, у гуртожитках, в університеті;
• розробка кошторису
• дотримання дисципліни в самому студентському сенаті;
• долучення до заходів в університеті;
• підтримка студентів;
• проведення найрізноманітніших заходів.

Посада спікера є дуже відповідальною, адже весь свій час, усі зусилля він повинен спрямовувати на розвиток духовних та світоглядних цінностей молоді, на проведення заходів, котрі попереджають негативні прояви в студентському середовищі. Першого тижня мого спікерства виникла проблема з економічним факультетом: його повинні були перевести до фізико-математичного, проте ми відстояли це питання, і студенти залишилися в стінах свого економічного факультету. Звісно, ніякого успіху не було б досягнуто без моєї команди – студентського сенату, без співпраці з адміністрацією університету, зокрема із куратором студентського самоврядування Анатолієм Заводовським. За період мого спікерства проведено 16 засідань, багато різних заходів, було й започатковано вперше в нашому університеті проведення змагань з американського футболу. Вважаю, наше самоврядування на чолі з новим спікером Марією Гарлєй буде й надалі розвиватися в узятому нами курсі та ефективно використовувати закладений фундамент (інформаційні ресурси, відділи сенату, Нове положення, кошторис, налагоджені зв’язки з іншими вузами, владою міста та активістами, Раду спікерів, досвід проведення власних заходів) та розбудовувати структуру цієї організації.

Про сьогодення

Зараз я очолюю ГО «Студентське самоврядування К-ПНУ імені Івана Огієнка». Створена вона була 26 лютого 2015 року. Громадська організація займається сприянням та допомогою в проведенні різних заходів представляє студентський актив університету на міському рівні.

Також є членом Молодіжної ради та Громадської ради міста (очолюю Молодіжну групу Громадської ради). Є співробітником Міжнародного наукового центру із дослідження процесів націєтворення та регіоналізації в Європі.

Юлія Бараболя