18 січня 2020 року раптово перервався натхненний політ видатного митця, перестало битися велике і небайдуже до кожної людини серце Бориса Михайловича Негоди. Глибокий сум охоплює всіх, хто знав художника.

Народився Борис Михайлович на Благовіщення 8 квітня 1944 року в селі Калиня Кам’янець-Подільсько­го району. Його народження супро­воджувалося не церковним дзво­ном, а гуркотом військових гармат, проте див­ним чином момент народження збігся зі звільненням рідного села від фашистів. Батько Михайло закінчив духов­ну семінарію в Кам’янці-Подільсько­му, був регентом сільської церкви. Мати виховувала четверо дітей. Сам Борис закінчив Чернівецьке худож­ньо-ремісниче училище. Під час служби в армії працював художником-оформлювачем, згодом всту­пив до Київського державного художнього інституту за спеціальністю книжкова графіка й успішно його закінчив.

Борис Михайлович – член Спілки худож­ників України з 1977 року, перший лауреат обласної премії ім. В. Розвадовського в галузі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва. 2000 року був нагороджений міською відзнакою «Честь і шана». 2010 роцу отримав Всеукраїнську премію імені Івана Огієнка в галузі мистецтва. 2015 року митцеві було вручено премію імені Одарки Киселиці. Кам’янець-Подільський, Поділля й Україна наповнені рясними плодами творчої діяльності Бориса Негоди: скульптурами, живописними полотнами, плакатами, планами міст, вишуканими пастелями, акварелями, різними видами гравюр та ін.

Заголовок некролога має назву однієї з картин видатного художника й віддзеркалює сутність його експресивної творчості, глибину й наполегливість пошуків, силу духу і міць обдарованої натури. Серед сучасних вітчизняних митців він був одним із найяскравіших представників подільської художньої школи, заслуженим художником України, професором кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Майже 20 років художник присвятив Кам’янець-Подільському національному університету імені Івана Огієнка, рідній кафедрі та учням. На кафедрі він був захисником і підтримкою кожного її члена, завжди залишався відданим мистецтву й колективу. Для колег і студентів Борис Михайлович був прикладом наполегливої праці, відповідального ставлення до виконання своїх професійних обов’язків, людиною, чия душа була переповнена любов’ю до рідної подільської землі, свого народу.

Пам’ять про Негоду Бориса Михайловича назавжди залишиться в серцях багатьох поколінь студентів, колег і всіх, хто на життєвому шляху мав щастя спілкуватися й працювати з цією людиною.

Наталя Урсу, завідувач кафедри образотворчого
і декоративно-прикладного мистецтва
та реставрації творів мистецтва