Як живеться нашим студентам під час карантину, чи задовільняє їх організація дистанційного навчання і що вони радять своїм одногрупникам і наставникам, сьогодні ми дізнавалися в:

Катерини Бадзюнь, студентки ІІ курсу факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології:

“В Україні уже більше двох місяців карантину. Впродовж цього періоду багато що змінилося. Під час карантину мені було важко та сумно, бо не було змоги побачитися з друзями та одногрупниками. І тут я знайшла вихід: щоб не було сумно, я більше часу почала проводити з сім’єю, бо навчаюся далеко від рідного дому, тому рідко бачуся зі своїми рідними.

Усім щиро хочу побажати не хворіти та берегти себе і своїх рідних, а також не забувати запитувати про друзів, цікавитися їхніми справами, захопленнями.

Ніколи не могла й подумати, що навчатимуся дистанційно, але прикро, що цю змогу ми маємо при такій негативній події як пандемія. Загалом дистанційне навчання є досить цікавим, але водночас нелегким, адже більшість свого часу я працюю з комп’ютером, а мені, та й, напевно, моїм одногрупникам хотілося б спілкуватися й навчатися наживо. Зараз я трохи хвилююся, бо попереду – захист проекту, практики та сесія. Сподіваюся, що все буде добре.

Ось незабаром завершиться навчальний рік. Я бажаю всім студентам КПНУ імені Івана Огієнка успішно скласти сесію. Передаю великий привіт своїй улюблені 22 групі та кураторові Наталії Гевчук. Будьте здорові!!!”

Дар’ї Харунь , студентки ІІ курсу факультету фізичної культури:

«Морально важко сидіти вдома (не бувати на вулиці, не бачитися з друзями, не насолоджуватися кавою). Хочеться, щоб цей карантин уже закінчився і все стало на свої місця.

Але зараз для нас головне – це сидіти вдома, дотримуватися карантину, читати книги, дивитися фільми та серіали, не забувати про друзів, а ще пам’ятати про наш основний обов’язок – учитися.

Скажу чесно, викладачі не дуже охоче пояснюють виконання завдань, невчасно оголошують оцінки, іноді буває складно під’єднатися до сайту університету, тому що водночас усі працюють із ним, а так більш менш добре».

Катерини Бігун, студентки ІІ курсу історичного факультету

«Карантин став нагодою опинитися в рідному домі та проводити багато часу із близькими, адже за останні два роки була тут лічені рази. Згадала про старі захоплення, з’явився час та бажання творити. Переосмислила своє бачення на деякі речі. Це стало для мене гарною можливістю подумати та чітко визначитися, чого я хочу та як мені досягти поставленої мети. Якщо говорити про якусь прикрість, то, звичайно, я дуже скучила за Кам’янцем, рідним факультетом, друзями та викладачами. Також мені сумно, бо багато людей захворіли, втратили роботу, зачинені різні заклади. Сподіваюся, що невдовзі ми повернемося у звичний режим життя.

Насамперед бажаю всім міцного здоров’я, а також не забувати про карантинні обмеження й дбайливо стежити за дотриманням усіх правил. Раджу використовувати цей час із користю, згадати давно закинуті справи, прочитати цікаву книгу, адже часу зараз удосталь. Не забувайте про добрі справи та підтримку, якої потребують у цей важкий час рідні нам люди. Ну і, звичайно ж, відпочивайте та набирайтеся сил. Не впадайте у відчай.

Задоволена роботою викладачів, адже вони швидко адаптувалися до нових умов дистанційного навчання, багато нам, студентам, допомагають, коли щось нерозуміємо. Невдоволення викликає тільки те, що Moodle іноді повільно працює через перезавантаження. Загалом карантин не став перешкодою навчальному процесові. Ті, хто хочуть здобути знання, мають нагоду це зробити».