Тоні Моррісон – відома американська письменниця, котра розповідає про афроамериканців. Як зауважує Морган Джеркінс, вона «прорвалася» крізь вузькі межі літературного канону й створила свій власний неповторний стиль. Критики також зазначають, що Моррісон «перекроїла американську літературну історію». Її романи багатогранні та незвичні, написані майстерно й розлого, сповнені глибокого психологізму, не відпускають читача від першої до останньої сторінки. Після прочитання творів Тоні Моррісон літературні кордони горизонтів читача вже ніколи не будуть такими, як раніше.
Американська письменниця, лауреатка Нобелівської премії з літератури, визнаний класик американської і світової прози, Тоні Моррісон у своїх творах не тільки привертає увагу читачів до проблем чорношкірого населення Америки, а й до їх самоідентифікації і традицій. Її глибока проза стирає межі між національностями, а проблеми, які висвітлюються в їх прозі, часто мають загальнолюдський характер.
Сьогодні ми коротко розглянемо чотири найбільш знаних романи Тоні Моррісон, завдяки яким письменниця стала всесвітньо відомою. Почнемо з дебютного твору «Найблакитніші очі», який побачив світ 1970 року. Це непростий роман про чорношкіру дівчинку Пеколу, котра мріє мати блакитні очі. Ми читаємо трагічну історію про біль і вразливість дитячої душі, якій на долю випало більше горя, ніж може пережити навіть доросла людина. Структурно книга складається з історій різних людей, котрі живуть у маленькому містечку. Кожна з цих оповідок приводить нас до Пеколи, через них ми бачимо життя дівчинки з різних ракурсів.
У цьому першому романі окреслено основні теми подальшої творчості авторки: важке життя афроамериканців, стосунки відносини між поколіннями, афроамериканський фольклор і традиції, історія чорношкірого населення Америки. В «Найблакитніших очах» ще не так яскраво «проступає» фантастичне й магічне, але для наступних творв письменниці воно стане характерним явищем. Магічний реалізм глибоко простежується в книзі «Пісня Соломона». Цілком справедливо цей роман вважається одним із кращих зразків американської прози 1970-х років. Адже це надзвичайно поетична книга, насичена біблійними алюзіями й символами. Історія тут нелінійна й багатопланова, з глибоким аналізом психології героїв. Між іншим, саме цей твір є улюбленою книгою Барака Обами.
Головний герой твору Мейкон «Дояр» Мертв’як – це герой-шукач, котрому необхідно віднайти свою особистість. Це книга-притча про переосмислення минулого і про пошуки себе. Фантазія та реальність у «Пісні Соломона» сплетені в тісний клубок, і незрозуміло, де починається одна й закінчується інша. Детальні описи й мудрі роздуми поєднуються з живими діалогами, тому роман читається на одному подиху. Крім того, у творі цікаво спостерігати не лише за історією головного героя, але й за другорядними персонажами. Подеколи оповіді про них навіть цікавіші ніж історію про «Дояра».
За роман «Кохана», про який ми поговоримо далі, Тоні Моррісон отримала в 1988 році Пулітцерівську премію. Він вважається найбільш відомим її твором. В основі сюжету – реальні події, що мали місце в Огайо у 80-х рр. ХІХ ст. Це історія чорношкірої рабині Сет, котра вбила свою доньку, аби та не стала рабинею, як сама головна героїня. Книгу було екранізовано, роль Сет блискуче зіграла Опра Уінфрі.
У творі «Кохана» Моррісон зображує трагічні подій, того часу, висвітлює проблеми людського буття в умовах рабства, показує відносини між поколіннями в таких умовах, розкриває суть поняття «свободи». Майстерність прози авторки в тому, що її герої висловлюють свої думки простою мовою. Складається враження, що ви не просто читаєте роман нобелівської лауреатки, а слухаєте історію складного, сповненого болю життя з перших уст, від людей, котрі не вміють читати й писати.
Останній роман «Любов», опублікований у 2003 році. Цей твір – унікальне дослідження природи любові і людських стосунків. У цій книзі Тоні Моррісон спростовує тезу, що про кохання написано уже все.
Любов ніколи не буває простою, і письменниця зуміла показати це почуття з найнесподіваніших і найглибших сторін. Герої роману «вплітають» у неї все: горе, ненависть, страх, хіть, тугу й лють. Роман складний, але читається швидко. Книга варта того, щоб її перечитувати знову й знову і насолоджуючись новими метафорами, описами, неочікуваними розв’язками.
Тож читайте Тоні Моррісон й отримуйте задоволення від її змістовних, надзвичайно глибоких та цікавих творів.
Анжела Хан, бібліотекар бібліотеки університету