Якщо говорити правду – це злочин,

якщо повторювати правду – це рецидив,

тоді так – я злочинець і рецидивіст.

Що зробиш, якщо це така плата за те,

щоб залишатися вільним». (М. Горбаль)

Від дитинства на долю цього чоловіка випало багато випробувань. Коли йому виповнилось 5 років, родину депортували з рідної Лемківщини. У молодшому віці він відчув, що таке голод і поневіряння. Але попри все виріс і став людиною надзвичайної мужності. Він боровся за правду, за волю, за Україну, за що постраждав: зазнав переслідувань, був звинувачений у ганебних злочинах та відбув 16 років у концтаборах. Його життя – це приклад незламності духу, усепереможного оптимізму та віри, віри в Бога та Україну. Він один із тих, хто ламав систему, «і вона розвалилася». Він – це Микола Андрійович Горбаль – поет, письменник, пасіонарій, дисидент.

2020 рік  ювілейний для Миколи Андрійовича. 10 вересня він відзначив 80-річчя від дня народження. До святкування цієї пам’ятної дати долучився й Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, у якому в 1968-1969 рр., напередодні арештів, Микола Горбаль навчався на музично-педагогічному факультеті ще тоді Кам’янець-Подільського державного університету. На жаль, у вересні не було змоги провести захід, через карантинні обмеження, але, хоч і через пів року, все ж вдалося пошанувати митця: 19 лютого 2021 р. з ініціативи кафедри історії української літератури та компаративістики відбувся круглий стіл на тему: “Микола Горбаль: дисидент, пасіонарій, митець”.

Студенти та викладачі факультету української мови та журналістики у своїх доповідях охопили різні спектри життя та творчості Миколи Горбаля, зокрема магістрантка Лілія Писаренко розповіла про становлення та розвиток особистості митця в епоху тоталітаризму; магістрантка Дар’я Бановська  провела ґрунтовний аналіз біографічних відомостей після падіння «залізної завіси» крізь призму мемуаристики; Марія Герлєй проаналізувала поетичну творчість Миколи Горбаля; магістрантки Оксана Фостата, Олеся Трофимюк та Юлія Коробчук висвітлили різні аспекти прочитання та аналізу прозової творчості. Крім того, під час заходу звучала поезія дисидента та уривки з інтерв’ю «Радіо Свободі».

Сам Микола Андрійович узяв активну участь у роботі круглого столу. В онлайн режимі дисидент відповів на численні питання студентської аудиторії.  Розповів про депортацію з рідного села, дитинство, життя на Тернопільщині, навчання в місті на Камені, написання своїх перших віршів та пісень, постійне стеження, арешти, гноблення та утиски тоталітарного режиму, спрямовані проти української інтелігенції,  життя в концтаборах, творчість за ґратами та труднощі передавання творів «на волю». Згадав колишній дисидент і деталі знайомства та інші спогади, пов’язані з шістдесятниками й іншими українськими пасіонаріями, зокрема розповів про І. Світличного, І. Дзюбу, Г. Севрук, Л. Сеникіну, В. Стуса, Л. Костенко, Н. Світличну. Закцентував увагу на своїх проєктах: відкриття благодійного фонду «Галерея Богдана», реставрування костелу в Заліщицькому районі. Згодом його родичка Наталія Загоруйко розповіла, якою високою ціною дається реалізація задумів: «часто Микола Андрійович віддає останнє». Під час розмови Микола Горбаль презентував свої творчі здобутки, відтворив лемківську говірку та багато жартував. Спостерігаючи за цим позитивним і життєрадісним чоловіком, важко уявити, що колись над ним знущалися, водили під конвоєм та кидали по тюрмах як страшного злочинця.

Наприкінці онлайн-розмови митець звернувся до студентів із побажаннями успіхів та закликом до захисту, популяризації мови, бо «мова – це також зброя». Микола Горбаль, хоч і жив у страшні часи нищення української нації, завжди говорив рідною мовою і лишався українцем. А зараз уже у вільній державі настав час «в українців пробуджувати українство» , саме це і є найголовнішою місією молоді. Аудиторія аплодувала. Під час розмови присутні відчували невимовну біль за долю своєї держави та велику гордість за людей, які мали мужність протистояти системі, не боялися за свою свободу та життя, бо перед ними стояла вища ціль. Саме такі люди мотивують наступні покоління, надихають на звершення та розплющують очі на історичні події та сучасність, бо ці люди поклали свої долі, для того, щоб нащадки народилися у вільній, незалежній державі, а значить мали надію на щасливе життя.

Символічно під час заходу акапельно звучала пісня Миколи Горбаля «Цвинтарі» у виконанні Марії Герлєй. Написана на Уралі пісня – «реквієм» за Лемківщиною, через десятки років відтворює сучасну українську дійсність і звучить по-новому. Бо і сьогодні рідну землю вкрили «хрести зчорнілі», і досі «..світ не голосить… Чом світ не голосит?».

Наприкінці засідання круглого столу  виступила Наталія Загоруйко, кандидат філологічних наук, родичка М. Горбаля. Вона розповіла нікому не відомі факти з життя дисидента, цікаві спогади про життя та поділилася раритетними фото із сімейного архіву. На світлинах присутні могли побачити не тільки Миколу Горбаля, а й Раїсу Мороз  – правозахисницю і дружину політв’язня Валентина Мороза, Надію Світличну – шістесятницю, Євгена Сверстюка – поета, шістдесятника, політв’язня та інших видатних особистостей українського дисидентського руху ХХ століття.

Після відвідування таких заходів стає зрозуміло: молоді є з кого брати приклад, шістдесятники, дисиденти, правозахисники насправді надихають! Пам’ятаймо про їхні долі, їхні жертви, бережімо їхні здобутки! Слава Україні!

Дар’я Бановська, магістрантка 1 курсу

факультету української філології та журналістики