Сьогодні в рубриці “Світ поетичного слова” поезії випускниці факультету української філології та журналістики Лілії Пивоварчук і доцента кафедри журналістики Оксани Почапської.

 

Лілія Надвідна, випускниця факультету української філології та журналістики

***

Намалюю щастя матовий,

Додам пензлем краплю брунатності,

Відшліфую всі гострі кутики,

Перекреслю забуті анафеми.

 

Захворію на перебільшення,

Відірвусь від ранкових процесій.

Якщо хочеш – знайди мене

Серед пасток сезонних депресій.

 

*** *** *** ***

Оксана Почапська, доцент кафедри журналістики

***

Ще вечір оцей не впився котячею тишею,

Ще зоряних снів не впало діряве рядно…

Чеканять сліди армійським карбованим вишколом

Вкладають світи із притиском просто на дно

Холодних очей… А руки лягають у відчаї

На мерзле вікно… Це мабуть колись перейде…

Ми вже – по слідах… здичавілих вицвілих вічностей,

Коли вже ніхто… нізвідки… нікуди… й ніде…

Ще вечір оцей… А сонце вже витягло з соняхів

Жилаві світи… Шепочуть… Сокочуть… і б’ють

Прицільно… Навгад… Навиліт… І майже без промахів…

Вганяючи в сталь якусь невгамовану лють…

А вечір оцей чекає, що часу – ще вбудеться…

Чумацькі шляхи зійдуться на кінчиках рук…

Та місяць уже закинув заплетене вудлище

Між соняхів тих… І небо трасує на звук…