“Увімкни світло”. Оксана Тютюнник. #викладачі

“Увімкни світло”. Оксана Тютюнник. #викладачі

«Екологом потрібно бути кожного дня, і необов’язково працювати на заводі, щоб захищати навколишнє середовище»

Оксана Тютюнник – кандидат сільськогосподарських наук, старший викладач кафедри екології природничо-економічного факультету, заступник декана з міжнародних зв’язків

Оксана, Ви нещодавно працюєте в К-ПНУ, розкажіть, де навчалися і яка сфера ваших наукових інтересів?

Так, науково-педагогічний стаж розпочала відносно недавно, лише три роки тому. Але це була моя ціль. Навчаючись на другому курсі університету, зрозуміла, що хочу викладати. За базовою освітою я еколог. Продовжила навчання в аспірантурі вже у Львові, дещо змінивши спеціалізацію – сільськогосподарські науки, біохімія. Коли була студенткою, часто чула один жарт від викладачів, коли запитує один викладач іншого: «Як справи?», – «Все добре, ще б студенти не заважали…». То в аспірантурі я зрозуміла суть цього жарту, адже навчалася в науково-дослідному інституті, де є лише наукові співробітники, які працюють в дослідних лабораторіях. Зараз точно можу сказати, що мені студенти не заважають. 

Ви працюєте на кафедрі екології, які дисципліни викладаєте? 

У моєму навчальному навантаженні є і біохімія, і екологічні дисципліни. Але сферою своїх наукових інтересів усе таки вважаю екологію. 

Чому саме екологія?

Екологія – це не лише заводи і системи очищення, це про загальні природні взаємовідносини, більше про спосіб життя. Саме визначення терміна «екологія» таке: це наука, що вивчає взаємозв’язки між організмами та середовищем їх існування. Коли говорять, що екологія це перспективно або професія майбутнього, я не погоджуюся, тому, що екологія – це невід‘ємна частина сьогодення, і чим швидше ми це усвідомимо, тим краще. Як для нас, так і для наших дітей.

Для доповіді на захисті своєї дипломної роботи я використала один цікавий вислів: «Якщо умовно прийняти життя людини на планеті за 24 години на 20-21 століття випадає лише 2 хвилини, але за цей короткий проміжок часу ми настільки змінили планету, що з наслідками буде боротися не одне покоління нащадків». Цей вислів настільки мене вразив, що пам‘ятаю його завжди і часто навожу як приклад своїм студентам. 

То ви популяризуєте знання про згубні наслідки забруднення нашої планети? 

Так, безперечно. І не лише через нормативні дисципліни. І не лише студентам. Більшість проблем від незнання або нерозуміння світу у якому ми проживаємо. Починаючи розмову про екологічні проблеми, я зрозуміла, що більшість людей не усвідомлюють своєї участі в них. Кожен думає, що це десь далеко і його не стосується. Але якщо уявити, що одна вихована і цивілізована людина викине один пакетик у смітник, вона ж вихована, а якщо так зроблять усі 7 мільярдів… То проблема сміття зростає щоразу в геометричній прогресії. 

Коли говорять, що сортування сміття налагоджено найкраще у розвинених країнах, то мене це трохи обурює. З рівнем розвитку в нас все добре, майже кожен має смартфон, а от рівень свідомості бажає кращого.

Тому свої проєкти сьогодні реалізую в напрямі підвищення екосвідомості і відповідальності. Наші побутові звички впливають на навколишнє середовище більше ніж діяльність великого підприємства. Налагодження сортування, правильного і доступного, дуже добре, але ще краще діяти на випередження і не утворювати сміття. Наш споживацький попит народжує пропозицію. То чи не варто замислитися, чи дійсно тобі необхідно кожну окрему річ пакувати в поліетиленовий пакетик? Або пити каву щоразу з одноразового стаканчика, ще і з соломинкою? 

Я вважаю, що знання з екології мають бути базовими навичками soft-skills для людини з вищою освітою. Було б не погано внести «Основи екології» до обов’язкових освітніх компонентів усіх спеціальностей. Але більшість так вчиняє, бо так зручно. І пакетики безкоштовні.  От в тому і проблема. Ці речі настільки увійшли в наше життя і полегшили його, що ми навіть не усвідомлюємо, звідки вони беруться. І найголовніше, не думаємо, куди вони зникають. Є такий закон: ніщо нізвідки не береться і нікуди безслідно не зникає. Якщо ми винесли сміття з дому, ми його просто не бачимо, але воно продовжить своє існування. 

А як часто ви виносите сміття? 

На жаль, дуже часто, один раз на тиждень один пакет. 

І ви вважаєте, що це часто?

Так, для мене це забагато. Моя сім‘я сортує сміття вже 12 років. Моя ціль: нуль відходів або Zero Waste.

Колись давно ще на 2 курсі свого навчання мала дискусію з одним поважним професором, який казав, що екологія і еколог – це далеке майбутнє, і немає стільки заводів, щоб працевлаштувати весь наш курс. А я казала, що екологом потрібно бути кожного дня, і що необов’язково працювати на заводі, щоб захищати навколишнє середовище. Тоді ж я і усвідомила, що вже маю знання, які можу реалізовувати щодня, і починати треба з себе. Найбільше часу мені знадобилося на переконання батьків: те, що я складаю на балконі, не потрібно викидати раз на тиждень в той самий смітник. Спочатку ми почали сортувати те, що можна було здати в найближчому пункті прийому – папір, скло. Далі я знайшла інший пункт, де приймали ще пет-пляшки, і ще один, де можна було здати метал. Згодом ми обладнали компостер і відокремлювали органіку. Наступний етап – перехід до багаторазових полотняних торбинок і покупки у свою тару. Деякі види вторсировини я відправляю поштою в інші міста, де їх можуть переробити. На жаль, у нашому місті невелика кількість місць, куди можна здати вторсировину. Тому я давно маю мрію про сміттєпероробний завод, але тепер вона трансформувалася в конкретну ціль – станція сортування.  Куди кожен зможе прийти і здати різні види вторсировини.

То для сортування можна не чекати на кольорові контейнери у дворі? 

Можете і почекати, бо переконана, що ми дійдемо до цього зовсім скоро. А можна почати вже і зараз. Саме про це я поширюю інформацію. Можна чекати вирішення проблеми, а можна почати її вирішувати. Я консультую, як змінити щоденні звички з користю для екології. Якщо ви звикли пити каву по дорозі на роботу, її можна взяти у свою чашку. Спланувати список покупок і взяти з собою пакети, які вже є дома, або мати полотняні торбинки і шопер. У моєму арсеналі є авоська, дуже стильно. 

Щоб почути таку інформацію, потрібно вступати на спеціальність «Екологія»?

Ми завжди раді новим студентам. Але це не обов’язково. Зараз я працюю над реалізацією проєкту в стінах нашого університету. Це має бути «Eco-hub»: такий простір, де кожен студент з будь-якого факультету, а згодом плануємо доєднати і викладачів, зможе стати трохи екологом. Уявіть собі: історик-еколог, економіст-еколог, журналіст-еколог, художник-еколог, який всеохопний підхід. В Eco-hubі можна буде отримати інформацію із загальних питань екології, нашого впливу на навколишнє середовище, консультацію щодо організації роздільного збирання вторсировини, взяти участь у майстер-класі із сортування або креативного використання сміття або ж обладнання домашніх контейнерів для сортування. Студенти різних спеціальностей об‘єднаються для всебічного висвітлення проблем, пов’язаних екологією, і їх вирішення. На початковому етапі ми в тестовому режимі пробуємо налагодити сортування і роздільне збирання вторсировини в одному з наших гуртожитків. 

Очевидно, що початківцями в цьому напрямі є студенти-екологи?

Так. Тому що з ними довший час взаємодію і вони вже мають уявлення про те, що роблять. Коли ми представимо вже готову відпрацьовану модель далі в інші гуртожитки, уже мої «першопрохідці», сподіваюся, мені в цьому допоможуть, можливо інформація від студента до студента буде сприйматися краще ніж від викладача. Хоча я не повчаю своїх студентів, ми з ними співпрацюємо. У цій справі ми колеги. Адже планети «Б» в нас не існує, і всі ми жителі однієї планети, країни, міста. Я хочу, щоб ми були свідомими громадянами і відповідально ставилися до того і тих, хто нас оточує. 

Пресцентр

Світлини з архіву Оксани Тютюнник