“Увімкни світло”. Яна Козярська. #студенти

“Увімкни світло”. Яна Козярська. #студенти

Соціальна робота – це допомога людям, це робота, у яку потрібно вкладати

кожну частинку своєї душі і водночас не переймати на себе проблеми та біль інших.

Яна Козярська – студентка 4 курсу факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології, волонтер громадської організації “Душа бродяги”

Яно, чому Ви обрали спеціальність «Соціальне забезпечення»?

Коли я подавала документи для вступу до вишів, більшість моїх заяв були зі спеціальностей «Журналістика» та «Юриспруденція». Ще зі школи вважала, що моя майбутня професія має бути пов’язана з людьми. В останній момент я натрапила на факультет корекційної та соціальної педагогіки і психології К-ПНУ, де дізналася про спеціальність «Соціальне забезпечення» та можливості , які вона дає. Я подала лише одну заяву з цьому напряму та пройшла конкурсний відбір на державну форму навчання.

Навчаючись уже четвертий рік в Кам’янець-Подільському національному університету імені Івана Огієнка, ти отримала нові навички і знання, чи вдається їх застосовувати на практиці? Чому на твою думку обрана професія є важливою?

Насамперед для мене соціальна робота – це допомога людям, це робота, у яку потрібно вкладати кожну частинку своєї душі і водночас не переймати на себе проблеми та біль інших. За роки навчання я опанувала навички із психології, соціології й інших дисциплін. Вивчила низку законодавчих актів , які регулюють соціальну роботу в країні. Усі знання, які я отримувала,  мала змогу застосовувати на практиці ще з першого курсу. Відтоді я розпочала волонтерську безвідривну практику при Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, яку завершила на 3 курсі. Потім була технологічна та стажерська практики. Я мала змогу спостерігати за роботою центру та долучатися до різноманітних заходів міста в ролі волонтера. Я вдячна за можливість навчатися у Школі волонтера. Маю офіційне посвідчення.

Нещодавно Ви організовували благодійну пожертву для Громадської організації «Душа Бродяги». Чому саме для них та що стало поштовхом  для такої акції?

Для мене люди , які створюють благодійні проєкти, завжди були в певній мірі героями. Адже потрібно витратити багато часу, своїх сил для справи безкорисливо. Під час вивчення дисципліни (викладач Наталія Гевчук) наприкінці 2019 р. «Соціальне проектування», одним із практичних завдань було створити свій власний соціальний проєкт. Я одразу вирішила, що мій проєкт буде пов’язаний із допомогою безпритульним тваринам. Тому що, ця соціальна проблема завжди була для мене важливою темою, ще зі шкільних років я намагалась допомагати таким тваринам. Це було звичайне підгодовування на вулицях міста, що може зробити абсолютно кожна людина.

У своєму першому соціальному проєкті я хотіла привернути увагу містян до проблем безпритульних тварин, проінформувати населення про ГО «ДушаБродяги» та здійснити для них благодійну пожертву. Саме це і стало поштовхом для моїх подальших дій. На жаль ,через карантин мої плани щодо наступної акції відтермінувалися затягнулися. Лише в березні 2021 року я вирішила спробувати ще раз організувати благодійну пожертву для організації «Душа Бродяги». Самостійно створювати такі акції важко, потрібна моральна підтримка , допомога у розробленні постерів, розповсюджені інформації. Тому я вдячна , що мене підтримала та долучалася до діяльностімоя подруга Анжеліка Шимкова, випускниця педагогічного факультету. Протягом двох тижнів ми змогли зібрати велику кількість необхідних продуктів, матеріалів тощо для тварин. Я продовжую всебічно допомагати ГО «Душа Бродяги» , а саме вигулювати собак, прибирати приміщення, робити матеріальні внески. Я вважаю, що кожен зможе хоча б мінімально допомогти їм та полегшити життя тваринам, а також сприяти діяльності волонтерам.

Які в тебе є захоплення, крім навчання? Чим ти займаєшся у вільний час?

Сьогодні, я поєдную навчання з роботою. Я працюю фітнес-тренером у Sport Life, викладаю групові програми: силові тренування, стрейтчинг, йогу та пілатес. Свій професійний шлях я розпочала навчаючись ще на 2 курсі, тоді  я влаштувалася тренером у жіночий фітнес клуб «RoyalFit». Мені завжди подобався спорт та активне проведення вільного часу. У школі я мріяла розпочати займатися в спортивному залі. Тому на 1 курсі я здійснила цю мрію. Я працюю тренером уже 3 роки і щаслива, що своє хобі я змогла перетворити в роботу. Ця робота допомагає мені постійно підтримувати себе у формі, розвиватися та допомагати іншим ставати кращою версією себе. Я пройшла навчальні курси та отримала сертифікати «Тренер тренажерного залу» та «Дієтолог-нутриціолог». Крім спорту, я люблю читати книги. Удома в мене є своя міні-бібліотека. Найбільше я обожнюю подорожувати мрію відвідати низку країн.

Ти не шкодуєш, що обрала саме таку спеціальність в університеті, якщо працюєш у зовсім іншому напрямі? Що плануєш робити після навчання?

Ні, тому що мені цікаво спробувати реалізувати себе в обраній професії. Можливо, вдалося б поєднувати дві кардинально різні професії: соціального працівника і тренера. Навчання в університеті розвинуло в мене багато навичок та умінь, навчило і надихнуло на створення своїх власних соціальних проєктів та змусило повірити у себе. Зараз, я завершую навчання за освітнім ступенем «бакалавр», буду пробувати вступати в магістратуру К-ПНУ, щоб отримати повну вищу освіту. Також планую продовжувати працювати у сфері спорту. Будь-яка моя діяльність приносить мені велике задоволення. Я бажаю кожному знайти справу свого життя та жити за покликом серця.

Пресцентр

Світнили Яни Козярської