Алла Марчишина – завідувач кафедри англійської мови, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри англійської мови.

Поділіться міркуваннями, що вплинуло на вибір майбутньої професії та як розпочали свою діяльність на кафедрі англійської мови?

Вибір професії для мене був якимось природним, логічним і передбачуваним. Перший шкільний урок англійської мови, напевно, визначив мою подальшу долю. Щастило на гарних учителів, небайдужих і людяних. Я закінчила Кам’янець-Подільську середню школу № 4, дотепер із вдячністю згадую нашу «англійку» Сивопляс Ольгу Семенівну. Університетський період трудової діяльності розпочався на кафедрі іноземних мов, коли тогочасний завідувач Іванова Людмила Олександрівна запросила на посаду старшого лаборанта і за сумісництвом – викладача. А далі – традиційний шлях: аспірантура – захист кандидатської дисертації – докторантура – захист докторської дисертації.

Що вам подобається в роботі викладача? Які підходи використовуєте для того, щоб зацікавити студентів?

У роботі викладача мені подобається саме робота викладача, безпосереднє спілкування зі студентами впродовж вивчення певної дисципліни і загалом як тісний зв’язок між тим, хто навчає, і тим, хто навчається. На мою думку, термін «науково-педагогічний працівник» ретранслює абсолютно інше поняття, він позбавлений духу просвітництва, учіння, і виглядає дещо заземленим і буденним. Щодо зацікавлення студентів, ризикую викликати критику на свою адресу. Але я переконана, що якщо студенти в аудиторії – вони уже зацікавлені, адже вони обрали певну освітньо-професійну програму, університет і прийшли здобувати знання. Моє завдання – надати їм ці знання, допомогти їх засвоїти і пояснити можливості застосування у подальшій професійній діяльності. Найпотужніший інструмент, який стимулює інтерес студентів до навчання, – це особистість самого викладача. Якщо викладач пасіонарний, обізнаний, товариський і водночас вимогливий – студенти теж не будуть «дрімати» на заняттях.

Розкажіть про досвід участі в Програмі ЄС Еразмус+ за напрямом КА171: міжнародна кредитна мобільність у Жешувському yніверситеті у формі викладання. Як ці знання допомогли під час навчання наших студентів?

Я брала участь у програмі Еразмус+ упродовж 22-27 травня 2022 р. в Жешувському yніверситеті, Республіка Польща. Мені запропонували прочитати 4 лекції на вибір із будь-якої тематики, яка «вписується» в програму підготовки магістрів-філологів. Працювала з магістрантами першого року навчання, представила для них лекції з лінгвістики тексту. Студентська аудиторія – точнісінько такі ж молоді люди, як і в нашому університеті. Вони були щасливі, що замість кількох практичних занять їм запропонували послухати лекції, та ще й нового викладача, який не перевіряє домашнє завдання й не виставляє оцінки. А якщо серйозно – це був справді цікавий досвід. Польські студенти звикли до інтерактивних лекцій – вони уважні, коли залучені в процес, коли викладач їх «смикає», провокує до дискусії, заставляє мислити. Намагаюсь так само робити на своїх лекціях в К-ПНУ, адже фактуальну інформацію зараз студент може знайти на будь-яких ресурсах, а от розібратися в ній має допомогти викладач.

Ви завідувач кафедри англійської мови. Поділіться інформацією про те, як кафедра співпрацює зі стейкголдерами. Які подальші перспективи розвитку?

Це значний складник роботи кафедри, яким, зокрема, завжди цікавляться акредитаційні експерти. Тому маємо тісні контакти із закладами загальної середньої освіти міста. Співпраця набуває різних форм: комунікація в межах проходження практики студентами, обговорення освітньо-професійних програм, участь керівників закладів в акредитації ОПП, рецензування науково-методичних видань, проведення тренінгів, семінарів викладачами кафедри для вчителів ЗЗСО, проведення заходів методичного характеру учителями й керівниками ЗЗСО для здобувачів освіти факультету іноземної філології, участь вчителів англійської мови в розширених засіданнях кафедри тощо. Наприклад, цього року я провела низку семінарів «Історія мови і народу: англо-українські паралелі» для вчителів та учнів кількох ліцеїв нашого міста та Жванецького ліцею.

Як можна порівняти історію англійської та української мов?

Мови можна порівнювати за різними критеріями, залежно від гіпотези запланованого порівняння. Я спробувала зіставити ключові моменти в розвиткові англійської та української мов, що стосувалися письмових згадок, становлення лексико-граматичної системи, лексикографії, офіційного статусу, визнання та поширення серед мовців. Тому й виникла ідея семінару, який захотілося представити колегам-педагогам і учням. Його головна мета – не тільки навчальна, а й виховна, а саме: показати учнівській молоді, що українська мова – повноправний член сім’ї сучасних європейських мов, адже основні етапи становлення української мови майже збігаються в часі з подібними явищами в англійській, що вкотре засвідчує європейську природу нашої мови та держави, суголосність нашого історичного минулого з розвитком інших європейських держав і мов.

Що входить в коло Ваших наукових інтересів?

Упродовж останніх років сфера наукового зацікавлення охоплює гендерну лінгвістику, чи, по-іншому, лінгвогендерологію. Мене цікавить мовне позначення статі, її соціокультурного вираження – гендеру, залежність мовних знаків від суспільної традиції та національної філософії. Цьому присвячена моя докторська дисертація, це спонукало започаткувати вибіркову дисципліну для магістрантів – «Англомовна лінгвогендерологія». Її студенти щороку обирають, що свідчить про запит на такі знання від сучасної молоді. Складається враження, що в українському суспільстві все ще дещо упереджено сприймається гендерна термінологія, у кращому випадку вона зводиться до статевих розбіжностей у фемінно-маскулінних номінаціях. Звідси – необгрунтоване й подекуди комічне творення й уживання фемінітивів, які акцентують увагу на статі й відволікають від сутності. У західному, зокрема, англомовному, публічному дискурсі вказівка на стать без потреби – ознака дискримінації за статтю, яка порушує принципи політкоректності.

Чи є час читати книги англійською мовою? Які улюблені?

На жаль, на читання того, що хотілось би почитати, часу обмаль. Тому вихід із ситуації шукаємо разом із студентами – обираємо матеріалом дослідження магістерських робіт ті твори, які їм чи мені цікаво читати, звичайно, англійською мовою. Інколи я їх схиляю до свого вибору (наприклад, романи Л.Вайсбергер «The Devil Wears Prada» або С.Е.Філліпс «Match Me If You Can»), деколи вони пропонують для аналізу твори за власним уподобанням (саме тому я й читала С.Кінга чи Р.Бредбері). Мені подобається сучасна англомовна проза – динамічна, актуальна, скомпресована й багатогранна у проблематиці. Улюблених творів немає, вабить сам процес читання.

Якби Ви мали можливість поїхати зі своїми студентами в будь-яку країну світу, куди б купували квитки?

Запитання у формі умовного способу дозволяє помріяти. Окрім того, тут є одночасно кілька тез, які потрібно з’єднати. Одна справа, якщо є можливість просто поїхати у будь-яку країну світу, інша – поїхати зі студентами. Тому компромісним було б рішення поїхати в країну, мову якої вивчаємо, тобто до Об’єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії або до США.

Чим полюбляєте займатись у вільний від роботи час?

Наша робота настільки переобтяжена «паперовим» супроводом, що вільний час – це щось примарне й недосяжне. Викладач завжди має щось писати, переписувати, виправляти, оформляти, друкувати-передруковувати, і цей синонімічний ряд можна безкінечно продовжувати. Але коли все ж випадає вільна хвилина, то вона присвячується подорожам і театру. Не зазначаю художню літературу, бо це частина професії. Напевно, це одна із проблем справжнього філолога – ми не читаємо книгу лише для естетичного задоволення, ми автоматично починаємо її аналізувати.

Що б ви побажали студентам та науково-педагогічним працівникам Кам’янець-Подільського університету імені Івана Огієнка?

Безперечно, ми живемо у такий час, коли побажання одне для усіх українців – перемога над одвічним лютим ворогом-московитом. Завжди кажу студентам, що їхній внесок у перемогу – це ментальна, розумова вищість над загарбниками, і заради цього вони мають здобувати глибокі знання й застосовувати їх у своїй країні.

Назвіть улюблену цитату або мотиваційний вислів.

Таких багато, залежно від ситуації, коли їх хочеться процитувати. Подобається вислів, який приписують Курту Кобейну (хоч ніде немає підтвердження, що саме він це вперше сказав): «I’d rater be hated for what I am than loved for what I am not» («Краще хай мене ненавидять за те, ким я є, ніж люблять за те, ким я не є»). Увесь Шевченко – це суцільні цитати та мотиваційні вислови, як і Шекспір (і це не тільки заяложене «to be or not to be»). На жаль, зараз часто цитую назву роману-жаху Р.Бредбері «Something wicked this way comes» («Лихо наближається», або «Щось лихе до нас іде»). Після кожної прочитаної книги закарбовується нова цитата. Коли ухвалюю рішення щось зробити, подумки цитую Мей Маск: «A woman makes a plan» («Жінка має план»).

Пресцентр