22 червня 1941 року розпочалася одна з найтрагічніших сторінок нашої історії. Війна прийшла в кожну оселю, зруйнувала мільйони доль, забрала мільйони життів. І ми пам’ятаємо.

Та сьогодні ця пам’ять стала ще болючішою, ще гострішою. Бо війна — не тільки на сторінках підручників. Вона тут, поруч із нами, у реальності нашого щоденного життя. Україна знову платить страшну ціну за право бути собою. Україна знову живе під гуркіт ворожих ракет. Знову — зруйновані домівки, знову — списки загиблих, знову — могили…

І ми знову боремося за право жити на своїй землі, бути вільними, мати майбутнє. І ця боротьба щодня забирає життя… життя військових і цивільних… життя дорослих і дітей.

Традиційно о 09:00 Україна завмерла в хвилині мовчання для вшанування пам’яті загиблих через вторгнення росії, згадуючи сьогодні й про страшні події Другої світової війни.

Ректорат і колектив університету спільно з профспілковим комітетом працівників К-ПНУ долучилися до вшанування пам’яті полеглих й взяли участь у покладанні квітів.

Світла пам’ять загиблим… Шана і вдячність усім, хто бореться за нашу свободу зараз.

Ми віримо: попри всі випробування, об’єднані спільною метою, ми зможемо відстояти свою державу, свою мову, своє майбутнє.

Історія — це не лише те, що було, а й те, що триває. І наше покоління пише її зараз — дорогою ціною. Ми вистоїмо. Ми переможемо. І обов’язково збережемо пам’ять про всіх, хто віддав життя за Україну — тоді і тепер.

Пресцентр