Сонцесяйна і весняна… Такою здалася мені світловолоса й кучерява дівчина, котра стиха зайшла до гамірної 406 аудиторії. Я одразу зрозуміла: це письменниця.
Її видавало тепло й натхнення. Очі іскрилися щирістю і вдячністю. Пізніше з гордістю промовить: «Дванадцять років тому я сиділа за цими партами як студентка, а зараз виступаю перед вами, бо мені є що сказати».
«Знайомтеся – Ольга Саліпа, прессекретарка голови міськради Хмельницького, поетка і журналістка», – представив її Олег Рарицький, завідувач кафедри історії української літератури та компаративістики. І зразу ж промайнула думка: скільки розуму й таланту в цій тендітній дівчині. Вона знається на політпіарі, жінках, філології і журналістиці. Цих чотирьох факторів вистачило, щоб зацікавити студентство філфаку, адже Ольга почала розмову про таке важливе для сучасної молоді: як обрати професію, як зорієнтуватися в різних галузях науки, культури, освіти, як зрозуміти жінку.
«Коли розповідаю про себе й кажу, що я прессекретарка, письменниця і медійниця, то сама не вірю. Навіть не уявляла, що пов’яжу своє життя з політикою, а тим паче, що стану журналісткою зі спеціальністю «філологиня»», – зізнається Ольга Саліпа. Вона посміхається й дає цінну пораду: «Те, що написано в дипломі, – не є один єдиний шлях твоєї самореалізації. Розвивайте свої гнучкі навички. Ви займаєтеся творчістю, фотографуєте, танцюєте чи цікавитися політикою? Чудово. Все це вам пригодиться в професійному житті».
У дитинстві Ольга мріяла стати детективом, бо любила розгадувати таємниці. Тепер «сканує» політиків своїм журналістським оком. Поєднує холодний розум із творчою натурою. Пише вірші й оповідання. Перша її збірка «Територія жінки» – путівник для чоловіків по нерозвіданих місцях. Лірична героїня поезій – зріла жінка, котра мріє про стосунки, затишний дім і дітей. Спершу ніби типова й близька нам історія. Але якщо заглянути глибше в розділи «Ванна» і «Спальня»… Які секрети там заховані? Ольга привідчинила нам двері у внутрішній світ своєї героїні, прочитавши декілька віршів. Поділилася секретом вдалого продажу збірок, адже 500 примірників розкупили за місяць. Кепкувала, що то все її самопіар і самокритика. Розповіла про проєкти, в яких брала участь, про публікацію оповідань у збірці поезій « Через Збруч».
«Щаслива, що долучилася до цього, адже, коли молоді автори пишуть, та ще й про звичаї краю, – це надихає», – ділиться враженнями письменниця. Здебільшого основна аудиторія Ольги Саліпи – це старші люди. Якось їй запропонували написати для молоді. Дівчині здалося, що в неї нічого не вийде. Але вона помилилася. Зараз її герой твору блукає вулицями Хмельницького в пошуках пригод, а сам комікс «Таємниці Хмельвілля» перечитують до дірок і малі, і дорослі.
Наостанок Ольга відповіла на питання, які підготувала аудиторія. Дала пораду, як сприймати критику. Критика – це спонукання до розвитку. Поділилася, чому не хоче бути вчителькою: «Я маю диплом філолога, але, дякувати Богові, я ніколи не працювала в школі, бо це не моє, хоч із радістю проводжу для дітей майстер-класи з творчого письма». На питання про журналістську компетентність Ольга чесно відповіла, що має власні принципи, тому ніколи не приховує якусь інформацію, також ніколи не використовує фальсифікований матеріал.
Година в компанії Ольги Саліпи пролетіла непомітно. Її відверті розповіді, пов’язані з професійною діяльністю, створили атмосферу спорідненості й затишку. Думаю: присутні зрозуміли посил і мету цієї зустрічі – розвивати й шукати себе на життєвих теренах. Хтозна, може, років через десять саме ви розповідатимете свою життєву історію студенству…