Ольга Коган: «У США діагноз «аутизм» – це не вирок…»

Ольга Коган: «У США діагноз «аутизм» – це не вирок…»

Нещодавно кандидат педагогічних наук, доцент кафедри корекційної педагогіки та інклюзивної освіти Ольга Вікторівна Коган взяла участь у конференції, присвяченій проблемам аутичних дітей у Нью-Йорку (США). Ми поспілкувалися з пані Ольгою і дізналися багато цікавого.

– Ольго Вікторівно, як, на Вашу думку, здійснюється підтримка дітей з аутизмом у США?

– За статичними даними, в США нараховується найбільша кількість дітей із спектром аутичних порушень у світі. Причин є декілька. По-перше, високий рівень діагностики, чого немає в країнах, що розвиваються. По-друге, рівень науково-технічного прогресу, який, на думку науковців, може впливати на людину та її геном, що призводить до порушень психофізичного розвитку, в тому числі й до виникнення аутизму. Соціальна підтримка дітей, що мають спеціальні потреби в США досить висока. Діти можуть відвідувати дитячі садочки і школи як спеціальні, так і масові за рахунок держави. Всебічна підтримка існує й для сімей, що виховують таку дитину, – і матеріальна, і психологічна.

Загалом діагноз «аутизм» там не звучить як вирок. Навпаки, держава та приватні компанії, використовуючи потенціал багатьох аутистів – їх неперевершену креативність, високий рівень інтелекту створюють умови для розкриття їхніх здібностей. Наприклад, компанія «Microsoft» створила лабораторію, де працюють аутисти. Тут взаємовигідний процес: для таких «особливих» людей створено спеціальні умови праці і в свою чергу аутисти задовольняють свою потребу в самореалізації, приносять про цьому компанії неабиякі статки.

На жаль, у нас в країні не використовують потенціал таких обдарованих людей.

– Як проходила конференція і яка її мета?

– По- перше, це привернення уваги суспільства до аутистів у США надзвичайно багато уваги приділяється волонтерству та благодійності. І це  незважаючи на те, що держава достатньо могутня фінансово і підтримує таких людей. Щоб зареєструватися для участі в конференції, необхідно було перерахувати певну суму як благодійний внесок сім`ям, що виховують дітей з аутичними порушеннями. Головними героями, якщо так можна сказати, були самі діти-аутисти та їхні батьки. Зібравшись у визначений час, вони вишикувалися в колону і прийшли  певном маршрутом, привертаючи увагу людей до проблеми «особливих» дітей. Допомагали їм у цьому волонтери – молоді дівчата та хлопці, які або якимось чином причетні до цієї проблеми, або (майбутні фахівці) або просто намагаються робити добру справу. Взагалі, милосердя та небайдужість зараз дуже розповсюджені в США, навіть модні.

Мені здається, що цей досвід необхідно переймати і нам, зокрема студентам нашого факультету, майбутньою роботою яких і є допомога таким «особливим» дітям.

– Розкажіть про систему допомоги дітям з особливими потребами в США.

– Цікавим є досвід роботи в рамках державної програми допомоги дітям. До 3-х років кожна дитина має право на обстеження фахівцями і всі види допомоги абсолютно безкоштовно. Цікаво, що це навіть не залежить від матеріальних доходів батьків. Будь-яка сім`я має право, щоб її дитину обстежили різні фахівці (психологи, педагоги, логопеди, масажисти, терапевти). До 3-х років, поки не визначений остаточний діагноз, такі дані не фіксуються у загальній системі.

На мій погляд, це абсолютно правильний підхід, тому що багато батьків переживають щодо висновків фахівців, які стосуються «неправильного розвитку» їх дитини, побоюються «клейма» неповноцінності і часто не звертаються через це до спеціалістів за допомогою в разі потреби. Якщо подальший розвиток дитини після 3-х років визначається фахівцями, як неправильний «аномальний», дані такої дитини потрапляють у спеціальну базу і її освітою, розвитком, здоров`ям опікується держава.

Слід визнати, що зараз у нашій країні ми не можемо розраховувати на всебічну державну фінансову підтримку в цьому питанні. Але варто робити кроки вперед, щоб змінити відношення суспільства до таких дітей.

 Розмовляла Ольга Комарова,
гол. редактор газети