Ось і підкрався спекотний червень – така гаряча пора для всього студентства нашого університету. Дехто інтенсивно підбиває свої «хвости» до початку сесії, інші надіються на якесь диво, мовляв, «хвости» й самі по собі якось відпадуть. Але все ж, не зважаючи, на усі ці перипетії кожен з нас розуміє, що це найкраща пора нашого життя. Минуть десятиліття – і затятий двійошник з неабиякою теплотою згадуватиме, як екзаменатор виставив його за двері через списування. А кращі студенти усвідомлять, що впоравшись із першою сесію, здобули безцінний життєвий досвід. Навіть Михайло Коцюбинський у свій час залишив навчання у духовній семінарії, проте, як бачимо, він не загубився у житті.
Втім, зважаючи навіть на напружений графік екзаменів, хочу запевнити Вас, що не варто так на ньому зациклюватись. Життя триває! Надворі – спекотне літо, яке кличе у свої обійми, у натхненні мандрівки розбитими вуличками Старого міста, які дихають кількастолітньою історією.
Цей випуск справді вийшов дещо історичний, адже ми вирішили присвятити його бібліотеці рідкісних видань, яка знаходить у корпусі історичного факультету. Я впевнена на усі 100%, що її фонди безцінні не лише для нашого університету, а й для усього міста й Поділля в цілому. І дехто відкриє її для себе, немов стародавню бібліотеку в Александрії.

Моя розрада – стародруки. Їхні сторінки бережуть у собі подих минулих століть, їх куди приємніше читати, а ніж сучасні видання. Відчувається, що вони створювалися так душевно. І цю натхненність хочеться одразу ж перейняти для власного історичного дослідження. Прикро, що тільки під кінець свого навчання я навчилася прогулювати неулюблені пари з неабиякою користю – серед стародруків у бібліотеці рідкісних видань.
Тому, дорогі читачі, запрошую Вас перенестися з моніторів своїх комп’ютерів у неймовірний міні-архів у серці Старого міста…

Ольга Комарова