“Наше суспільство не може позбутись стереотипного марення про неповносправних людей. Зрештою, багатьом просто байдуже. І це зайвий раз доводить, що кожен неповносправний залишається один на один із своєю проблемою і суспільству його проблеми абсолютно не потрібні і не цікаві”, – такі жорстокі, але цілком реалістичні слова я прочитала в брошурі «Віра і світло» – спільноти для осіб розумово неповносправних, їхніх батьків та молоді- приятелів.
Дійсно, дуже часто ми забуваємо, що неповносправні люди такі, як і ми. Єдина відмінність – вони мають особливі потреби. Сучасні етичні норми передбачають ставлення до таких людей-інвалідів із повагою та підтримкою. Їх слід називати «людьми з особливими потребами». Це дозволяє підкреслити, що проблемою є не людина, а її хвороба. Правда, чомусь суспільство часто думає по-іншому.
Спільнота «Віра і світло» прагне наголосити на тому, що не потрібно відкидати з соціуму людей з особливими потребами, адже всі вони, як і кожен з нас, по-своєму унікальні та неповторні. Саме тому за підтримки цієї спільноти була відкрита виставка творчих робіт друзів розумово неповносправних осіб, їхніх батьків та приятелів-волонтерів з назвою «Дар Божий», адже всі ми є улюбленими дітьми нашого Отця. І кожного Він обдарував Своїми дарунками.
Творчі роботи були представлені у Виставковій залі, що на вул. Соборна, 29 а. Відкриття виставки відбулося 17 березня. Сам захід свідчить про те, що з особливими потребами, як і всі ми, прагнуть реалізувати себе. Незважаючи на певні фізичні вади, вони творять. У виставковій залі були представлені найрізноманітніші роботи: прекрасні картини, фото, вироби ручної роботи з бісеру, паперу, дерева, глини, навіть література. Особливо мене вразили життєві історії учасників – завдяки ним кожен з нас може зануритись в буденність людей з особливими потребами. Варто додати, що серед волонтерів є багато студентів та випускників нашого університету.
На виставці присутні мали можливість познайомитись із організаторами та учасниками. Друзі (так називають людей з особливими потребами в спільноті) декламували власні вірші, гуморески, співали, грали на музичних інструментах. Усі вони дружні, щирі та відкриті. Вони показали, що їх не потрібно жаліти – їх просто слід прийняти такими, якими вони є, адже вони прагнуть спілкуватись та бути активною частинкою цього світу.
Крупка Наталія,
студентка IV курсу
факультету КСПП.
Cвітлини Ольги Комарової