Скільки ще має загинути наших молодих захисників, цвіту української нації, аби окупанти вгамували свої «кровожерливі апетити»? Ще з самого ранку френд-стрічка у фейсбуці замайоріла черговими сумними новинами – 22 липня 2015 року загинув боєць батальону спеціального призначення «Гарпун», доброволець Микола Гордійчук з Кам’янця-Подільського. Він був не лише активним пластуном, талановитим музикантом та громадським діячем…
Nik Своєрідний – це ціла епоха для студентства мого часу. Навчаючись у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка на психолога Микола був учасником команди КВН «Наш Формат» та ведучим молодіжної програми «Шоу Кадрів», співав у гурті «Своєрідне» та заснував новий музичний проект «The Dendy». Під час Революції Гідності був бійцем 15 сотні Самооборони Майдану. Любив військову справу, був щирим патріотом і планував стати офіцером.
«Дякую за роки співпраці, дружби та підтримки. Ти став справжнім героєм та кумиром багатьох кам’янчан та українців…» – написав на своїй сторінці у facebook Андрій Заєць, режисер, який активно співпрацював з Nikом Своєрідним у сфері молодіжних телевізійних проектів.
У пам’ять про свого друга і колегу Віктор Годний, активний громадський діяч Кам’янця-Подільського, залишив такі спогади: «У нашого своєрідного завжди вистачало сил на все. Але він пішов захищати нас всіх, нашу країну, наші сім’ї. В голові не вкладається чого він загинув, чого кращі з нас йдуть такими молодими. Хочеться кричати, дуже кричати і ламати все що під руками, але цим його вже не повернеш. Співчуваю нам усім, бо кожна людина особлива, а він був найособливіший…».
«Колю знаю небагато часу, проте змогла розглянути у ньому чудового, енергійного, веселого хлопця, який прагнув змінити життя в кращу сторону і палко любив нашу Україну. Познайомилися ми у «Пласті». Перше, що нас поєднало, – це Сашко Положинський. Ми палко були закохані у гурт «Тартак». Це було круто! Поєднували і однакові погляди на життя. Потім зв’язок втратився, але завжди слідкувала за його діяльністю і тішилася його життєвими успіхами. У моїй пам’яті він залишиться класним хлопцем, який хотів зробити щось для своєї рідної землі, вивільнити її від окупантів. Цитуючи Колю скажу: «Що б там не було, як би не було – все одно добро закохає зло…»…» – поділилася своїми спогадами випускниця нашого університету Дарина Романишина.
«Я елемент народу, що іншим заважає,
Якщо це інше мій народ нізащо немає.
Коли хтось загортає жар моїми руками,
Коли хтось покриває борг нашими серцями,
Таким давно сказав відверте «до побачення».
Мій народ – має значення!
Ми знову одне ціле тимчасово, але кльово,
Вас запам’ятаю, кажу, стопудово.
Лише б угору руки, прошу, вище руки,
Для вас персонально ці добуваєм звуки.
У тебе і у мене різне призначення
Але ми разом це має значення!…»
Це слова з пісні гурту «The Dendy». Ніколи не забуду, з яким захопленням переглядала відеокліп на пісню «Значення» у грудні 2013-го. «Вас запам’ятаю, кажу, стопудово…» – щось було пророче у тих словах…. Миколо, ми теж тебе не забудемо! Твій щирий погляд із вірою у краще майбутнє для України завжди залишиться у нашій пам’яті. Герої не вмирають!
Ольга Комарова,
гол. редактор газети