Усі дороги ведуть до Кам’янця… У цьому переконалися студенти та викладачі нашого вишу 3 грудня, коли в гості завітав колишній студент, подолянин та відомий український письменник Сергій Пантюк. Митець, виїжджаючи в чергове турне, ніколи не забуває завітати у Кам’янець.
«Не належу до когорти модних письменників. За мною не пищать і не бігають дівчатка. Часто не подобаюся людям. Зазвичай, хто мене на дух не переносить, пізніше в мене закохується. Думаю, що не варто бути скромним поетом, не потрібно ховати в довгу шухляду свої надбання. Як влучно сказав мій друг: «Скромність – шлях до невідомості й бідності». Робота поета – творити слово. От я люблю працювати саме в руслі словотвору».
Автор зачитав декілька своїх віршів, зокрема «Чітка чечітка», «Хмарна мінливість» та інші. Розповів про «Абетку маленького грибника», продекламував близькі до душі майданні гасла і поділився роздумами про свій роман.
«Війна і ми» писався у іншому часі та контексті. Я хотів показати, як людина може перемогти війну в собі. Не знав, що прийде час, коли книга стане актуальною по-новому. На роман написано 37 рецензій, одну дипломну роботу та розділ у кандидатській дисертації. Але це не головне…. Пам‘ятаю, сидимо ми з товаришами в окопі у Пісках. Підходить до мене хлопець, дістає з-під бронежилета мою книгу й просить написати кілька слів. Оця мить була знаковою для мене, саме це і є головним у роботі письменника. Тоді я відчув, що зробив щось вартісне».
Сергій презентував також дитячу науково-фантастичну книгу «Вінчі й Едісон». У книжечці йдеться про 2045 рік і дітей майбутнього. Ця книга – сподівання автора на те, що в майбутньому ми будемо інтелектуальною нацією.
«Коли я приїхав із зони АТО, київські митці попросили у мене листочок, на якому я писав вірш, та олівець для благодійної виставки, на якій можна побачити знакові речі. До чого я веду…на тому клаптику був вірш «Поранений херувим». Саме ця поезія поклала початок книзі-перевертанчикові, де з одного боку збірка «Поранений херувим», а з іншого «Оченят кольору антроциту».
Сергій Пантюк активно займається благодійною діяльністю. Він організував проект-аукціон, на якому продається година спілкування з відомою людиною. Найдорожчим лотом виявився Василь Вірастюк. Його «купили» за 7 тисяч гривень. Кошти, вилучені з таких продаж, пішли на потреби воєнного шпиталю.
«Студент має бути…нормальним. Не сидіти «зайчиком» за конспектами, а висловлювати свою точку зору, сперечатися з викладачем… От пам‘ятаю в наші часи, ми таке витворяли. Історична граматика у нас перетворювалася на істеричну. Діалектологію я складав аж 12 разів. Зате тепер з першого слова можу визначити, з якого регіону мій співрозмовник».
Для Сергія Пантюка викладачі підготували сюрприз – презентацію з фотографіями дитинства та юності поета.
Аудиторія ставила багато запитань письменникові, на які він люб’язно відповів. Працівники центральної бібліотеки підготували виставку книг, яку представила Анжела Куверіна.
Після закінчення заходу, який відбувався за ініціативи кафедри історії української літератури та компаративістики, аудиторія рушила до автора за книгами та автографами. Бо хто зна, коли ще доля заведе цю цікаву особистість до Кам’янця?
Ольга Фортельна, студентка IV курсу факультету
української філології та журналістики
(спеціальність «Журналістика»), кореспондент газети.