Часто в нашому житті бувають такі ситуації, коли ми прогулюємося вулицями міста й знаходимо якусь старовинну монету чи невідому для нас річ, які відразу асоціюються з давниною чи таємничістю.

Таке може трапитися й на природі. Припустімо, поїхала сім’я до лісу по гриби, а там, раптом хтось натрапив на якусь кам’яну статуетку, чи щось дуже схоже на крем’яні скребла палеолітичного часу, чи шматок шліфованої сокири, або спису неоліту.

Що потрібно знати, якщо ви знайшли елемент старовини?

По-перше, треба пам’ятати про те, що самовільні розкопки заборонені Законом України “Про охорону археологічних пам’яток”.

Право на проведення наукових досліджень археологічної спадщини надається винятково археологам, які мають практичний досвід проведення археологічних робіт (розкопок, розвідок), виконують вимоги законодавства України про охорону культурної спадщини.

Видачу дозволів на археологічні дослідження контролює Інститут археології НАН України.

Чому так суворо заборонено вести несанкціоновані розкопки?

Передусім, при хаотичному руйнуванні культурного шару, в якому залягають пам’ятки, зникає їх наукова цінність. Офіційна археологія ставить собі за мету реконструювати минуле. У випадку з “чорною археологією” будь-яка реконструкція предмета відсутня і пам’ятка, яка справді могла б заповнити “білі плями” історичної науки і стати світовою сенсацією, може бути втраченою для науки.

Що робити, коли все ж таки натрапив на артефакт?

По-перше, потрібно запам’ятати місце, де була виявлена знахідка. Можливо, навіть обрати якісь орієнтири. Дуже гарними орієнтирами є якийсь обрив, одиноке дерево, великий камінь, пагорб.

Далі потрібно звернутися до будь-якого краєзнавчого музею, чи до відповідних органів. І, пояснивши ситуацію, описавши місце, де був знайдений артефакт, залишити його спеціалістам. Оскільки людина – це така істота, яка не завжди проявляє чесність, то можна було б хоча взяти якусь розписку з людини, якій ви залишаєте старовинну річ.

Максим Сльозкін