23 січня 2019 року доцент кафедри української мови Наталія Петрівна Шеремета провела відкриту вступну лекцію-презентацію з курсу «Історія української літературної мови» для студентів 3 курсу факультету української філології та журналістики.

Викладач ознайомила з основною літературою, якою можна скористатися задля осмислення історії української мови як складової частини й основного знаряддя національної культури українського народу; прокоментувала фактори, що впливають на розвиток мови: внутрішні (закон мовної економії, асиміляція, дисиміляція, прагнення до симетричності системи, аналогія й ін.) та зовнішні (уплив суспільства на мову, внесок визначних культурних діячів, письменників, учених у розвиток української літературної мови); окреслила шляхи усвідомлення особливостей сучасного стану української мови у розрізі її становлення.

Студенти переконались у важливості студіювання філологічних джерел (зокрема, праць Олександра Потебні, Павла Житецького, Агатангела Кримського, Євгена Тимченка, Юрія Шевельова, Григорія Півторака й ін.) та історичних напрацювань (антропологічних, археологічних, наукових студій українських учених-істориків та науковців різних часів інших країн).

У процесі аналізу доказової бази двох основних гіпотез зародження і розвитку української мови та писемності (т.зв. «традиційної» – радянськозаідеологізованої концепції Олексія Шахматова та альтернативної, базованої на засадничих постулатах Юрія Шевельова та Івана Огієнка) було доведено, що історію української мови варто починати від праслов’янської (спільнослов’янської) мовної єдності, що виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов’янська доба тривала близько 2000 років. Українська мова виникла з протоукраїнських говорів праслов’янської мови, розпад якої відбувся орієнтовно в VI–VII ст.

Східні слов’яни ще до офіційного прийняття християнства користувалися одним або кількома видами письма, придатними для запису не лише окремих слів, а й великих текстів. А кирилиця – зреформована братами Кирилом і Мефодієм давня слов’янська писемність, що базувалася на грецькому алфавіті – стала завершенням тривалого процесу, що пройшов кілька стадій.

Аби довести, що дискусію про виникнення української мови і писемності не закінчено і вона щораз набуває нових наукових обертів, Наталія Петрівна навела цікаві приклади, що змусили студентів замислитись про ймовірну раціональність слів Міхала Красуцького у праці «Древность малороссийского языка» (Одеса, 1880р): «Українська мова не тільки старша від усіх слов’янських, не виключаючи т. зв. старослов’янську, але й від санскриту, грецької, латини та інших арійських». Свій аргументований коментар студентам запропоновано дати після вивчення дисципліни «Історія української літературної мови».

Наталія Шеремета, заступник декана з навчальної роботи
та забезпечення якості освіти