Навчаючись на економічному факультеті за спеціальноністю «Туризм», ми хотіли б мати певний досвід роботи у цій сфері (крім тієї практики, яка передбачена навчальними програмами). І коли до нас на факультет приїхали представники компанії Calypso tour ua й запропонували пройти піврічне стажування в Туреччині, то я та ще декілька студентів погодилися не вагаючись.
Прибули до країни ми в квітні, і перше, що нас здивувало, це, звісно ж, теплий ласкавий клімат. Одразу після прибуття вже наступного ранку ми роз’їхалися по різних регіонах для проходження стажування на посаді трансферного гіда. Хто ж такий трансфермен? Це людина яка зустрічає та супроводжує гостей з аеропорту до готелю, і навпаки, а також обслуговує екскурсії, тобто це одна з найнижчих посад в туристичному бізнесі, але не без своїх плюсів. Так-от після прибуття до регіону впродовж двох тижнів нас знайомили з роботою в аеропорті та з екскурсійними програмами, які ми вивчали. Таке своєрідне навчання тривало близько двох тижнів, після чого ми приступили безпосередньо до роботи. Тоді й розпочалися веселі пригоди.
Перше, що нас здивувало, – це особливо нестабільний графік. Робочий день розпочинався іноді о другій годині ночі, або ж о 4 годині дня, тому спершу було важко адаптуватися до такого нерівномірного сну, але приблизно за 3-4 тижні ти звикаєш до такого розпорядку, зате потім набуваєш чудових навичок спання в будь-яку зручну й незручну пори доби.Друге, що нас неабияк вразило, – це те, що більшість водіїв абсолютно не знали маршрути, тому їм потрібно було вказувати, куди їхати, а це зовсім непросто, коли ти по-турецьки знаєш лише «доброго дня». Проте вже до середини сезону як ми, так і водії вивчили розташування всіх готелів, екскурсійних об’єктів, тому потім уже ніхто не блукав і непорозумінь у спілкуванні майже не було.
Ну й останнє, що нас дуже загартувало та дало просто безцінний досвід, – це спілкування з туристами. А вони, як відомо, бувають абсолютно різні: багаті і не дуже, тверезі та не зовсім, адекватні та ті, котрі шукають скандал у «повітрі». І саме це, на мою думку, є ключовим моментом у нашій професії, оскільки робота в туризмі передбачає саме фахову підготовку спеціаліста для спілкування з різним контингентом осіб, а до цього університет нас підготувати, на жаль, не може, тому таке закордонне стажування може стати корисним для набуття досвіду роботи в цій сфері.
Ну й, звісно, не можна не згадати маси плюсів: півроку ти проводиш на узбережжі Середземного моря (хоча часу сходити на пляж вистачало не завжди), береш участь у реалізації великої кількості екскурсійних програм, вивчаєш та пізнаєш культуру й побут турецького народу.
І, напевно, найприємнішим було те, що ми познайомилися з величезною кількістю добрих, щирих, позитивних людей із різних країн світу: Туреччини, Казахстану, Росії, Киргизстану, Литви, Естонії та інших.
Отже, підсумувавши все вище сказане, можна зробити такий висновок: хоч іноді й було дуже важко як морально так і фізично, проте незважаючи на мінуси переваги, які є в такому стажуванні викликають у мене бажання повернутися до цієї роботи знову.
Андрій Падун, студент 4 курсу
економічного факультету