У межах проведення тижня факультету української філології і журналістики відбулася дискусійна платформа «Десять мовних заповідей Івана Огієнка». Організатори заходу – Олег Рарицький, керівник центру огієнкознавства та Людмила Марчук, завідувач кафедри української мови.
В обговоренні питань дискусійної платформи взяли участь усі охочі. Увагу було зосереджено не тільки на актуальності мовного питання, яке останнім часом хвилює суспільство, а й на тлумаченні поняття «рідна мова» науковцями, Іваном Огієнком і безпосередньо пересічними українцями. Кожна Огієнкова заповідь глибока за змістом і відображає сутність української мови як виразника ментальності нашого народу, а саме:
- Мова – то серце народу: гине мова – гине народ.
- Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
- Літературна мова – то головний двигун культури народу.
- Уживання в літературі говіркових мов сильно шкодить культурному об’єднанню нації.
- Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися нацією.
- Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.
- Головний обов’язок кожного свідомого громадянина – працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
- Стан літературної мови – ступінь розвитку народу.
- Як про зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.
- Кожний свідомий громадянин має дбати, щоб навіть у найменшій оселі працював «Гурток плекання рідної мови».
Свій погляд на мовні заповіді виклала Єлизавета Баєва, котра створила десять ілюстрацій до Огієнкових заповідей. Із ними можна ознайомитися в кабінеті української мови (ауд 408). Юна художниця розповіла про витоки натхнення й клопіткий процес роботи, що тривав упродовж року.
Цікавими й пізнавальними були доповіді студентів І-го курсу магістратури (Ukr1-M18 групи), Лілії Мамчур, Ірини Цімерман, Софії Мосендз, Катерини Підлісної, Тетяни Рибалки, Сніжани Довбні, Ольги Попкової, Галини Грудко та Юлії Юшко. Доповідачі у своїх повідомленнях розкрили багатогранну діяльність Івана Огієнка, котрий за своє життя написав близько півтори тисячі праць, частина яких знаходиться в центрі огієнкознавства нашого вишу.
У дискусії брали активну участь як студенти, так і викладачі. Кожен мав змогу висловити свою думку, навести цікаві приклади із різних життєвих ситуацій, які стосувалися проблем мовного питання.
Марина Ковальчук, студентка 4 курсу
факультету української філології та журналістики