Нещодавно в університеті стартував проєкт «Історія успіху випускника Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка», ініційований відділом навчально-виховної роботи і гуманітарної освіти Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
Мета проєкту – відновлення діяльності Асоціації випускників університету, сприяння налагодженню комунікації між випускниками, утвердження позитивного іміджу вишу.
Вам цікаво, де працюють випускники університету, в чому секрет їхнього успіху, – про це та інше читайте в рубриці «Історія успіху випускника К-ПНУ».

Пишаємося випускниками Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка!

АНТОН НАЙЧУК: «Тримати високий рівень і постійно розвиватися!»

Антон Найчук – випускник історичного факультету 2011 року (кваліфікація – бакалавр політології) та факультету іноземної філології 2012 року (кваліфікація – філолог, вчитель англійської та німецької мов і зарубіжної літератури). Кандидат політичних наук. Засновник приватної установи «Міжнародний центр прогресивних досліджень». Директор Фонду громадської дипломатії. Досвід роботи у сфері політичного консалтингу, проведення тренінгів із політичної комунікації та політичного моделювання. Автор наукових та експертно-аналітичних публікацій в Україні та за кордоном. Сфера інтересів: міжнародні відносини, політичні процеси в країнах пострадянського простору, інформаційні кампанії.

 Антоне, що спонукало Вас обрати фах політолога і стати студентом історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?

У старших класах школи почав захоплюватися історією та виявляти зацікавлення до політичного життя країни. На момент вступу до університету напрям «Політологія» вважали престижним і таким, що в перспективі відкриватиме нові можливості. З-поміж пріоритетів було й поглиблене вивчення іноземної мови. Тому я вирішив навчатися на двох факультетах – історичному  (заочна форма) та факультеті іноземної філології (денна форма). Це допомогло в моєму подальшому професійному становленні.

Розкажіть, будь ласка, про свої студентські роки. Чим запам’яталися роки навчання в університеті? Кого із викладачів згадуєте? Пригадуючи студентські роки, за чим жалкуєте?

Завжди було цікаво спілкуватися зі студентським і викладацьким колективом. Мені дуже подобалася атмосфера навчання, оскільки завдяки фаховості викладачів пари проходили в особливо інформативній, але досить невимушеній обстановці. Чесно кажучи, для того щоб згадати всіх викладачів, які справили на мене гарне враження, то треба проводити ще одне окреме опитування тільки із зазначеної теми. Усі дійсно були дуже відкриті та компетентні в спілкуванні зі студентами. Не пригадую, щоб хтось «відбував» пари чи вступав зі студентами в конфлікти. Викладацький склад був конструктивно і по-дружньому налаштований. Дуже вдячний їм за це!

Переконаний, що інші не образяться, якщо я особливо виокремлю Віталія Васильовича Нечитайла. Завжди дивувався, як в одній людині може переплітатися стільки талантів. Поважно розповідаючи про вчення Платона, він міг легко перейти до декламування однієї зі своїх гуморесок. Після закінчення університету я відкрив для себе його вміння писати чудову прозу. Дуже вдячний йому за це!

Не знаю, чи про це можна говорити, але пригадую двір біля кафедри політології і соціології, де студенти і викладачі могли вийти «на перекур». Там завжди вирували такі жваві дискусії про політичні процеси, що, порівнюючи з ними, «Свобода слова» Савіка Шустера – це просто дитяче шоу. 

Які навики Ви здобули під час навчання в університеті? На Вашу думку, які предмети потребують більш детального вивчення?

По-перше, я отримав чудову теоретичну базу. Вдячний, що нас «змушували» читати першоджерела. Вже згодом, коли в Києві вступав до аспірантури, історію політичних вчень я знав краще за всіх інших. Мабуть, дотепер можу процитувати класиків.

По-друге, це практичні навички. Проведення соціологічних опитувань і особливо перебування на практиці в департаменті міжнародних відносин Кам’янець-Подільської міської ради допомогло мені в практичному освоєнні дисциплін.

По-третє, це впевненість у власних силах. Викладачі нам постійно казали, що ми не гірші, ніж студенти провідних київських закладів вищої освіти. Дозволю собі зауважити, вони трішки помилялися, бо, як показала практика: студенти К-ПНУ навіть кращі. Переконаний сповна у своїх словах. Мав можливість порівняти. Особливо зараз, коли Фонд громадської дипломатії фінансує та організовує заходи на прохання Інституту міжнародних відносин КНУ імені Т. Г. Шевченка.

Вам допомогло вивчення іноземної мови в університеті?

Однозначно так. Дуже допомогло. Як на теоретичному рівні – більшість джерел моєї дисертації англомовні, так і на практичному – постійно використовую в роботі під час спілкування з дипломатами та міжнародними партнерами, у закордонних робочих поїздках. Закликаю студентів особливо уважно віднестися до вивчення іноземних мов. Зараз англійську вже не вважають іноземною, добре знати декілька іноземних мов.

Ви очолюєте Фонд громадської дипломатії. Хто ініціатор створення цього Фонду?

Фонд створено випускниками К-ПНУ. Крім мене, на початковій стадії до реалізації ідеї та проєкту долучилися Олександр Гнидюк та Євген Касап. Зараз у складі команди багато експертів, серед яких Олександра Решмеділова та Владислав Сердюк.

Які обов’язки директора цього Фонду? Крім роботи у Фонді, чим Ви ще займаєтеся?

Як показує практика, директор має не тільки організувати роботу колективу, але й сам брати на себе великий обсяг завдань. Я займаюся пошуком клієнтів для надання політичних консультацій, комунікацією з міжнародними партнерами, комерційним складником нашої діяльності.

Крім фонду, я, за розпорядженням колишнього міністра закордонних справ, два роки входив до наглядової ради Українського Інституту – державного органу при МЗС, який опікується питаннями культурної дипломатії.

Також працюю в комерційному секторі, пов’язаному з продажем нежитлової нерухомості та юридичним супроводом іноземних інвестицій в Україні.

Минулої осені Ви разом із режисером Андрієм Зайцем були учасниками «Всесвітнього форуму за Демократію 2019», який проходив у штаб-квартирі Ради Європи в Стразбурзі (Франція). У Вас був досить насичений графік роботи. Що найбільше запам’яталося? Зустрічі з ким Вас вразили?

На якому б спільному заході ми не були, понад усе мене завжди вражає зустріч саме з Андрієм Зайцем. Вважаю його мегаталановитим режисером та дуже гарною людиною. Оскільки я в Києві, ми не маємо змоги так часто спілкуватися, тому в Страсбурзі змогли обговорити спільні проєкти та обмінятися думками з багатьох питань. Перебуваючи там, ми продумали концепцію документального фільму, ідею якого подав Андрій, і завдяки його професійності зробили досить цікавий якісний продукт.

Крім того, мав багато цікавих зустрічей з представниками Ради Європи. Якщо закінчиться пандемія і дозволять публічні заходи – плануємо проведення конференції та презентації на тему реформи в Україні в приміщенні Ради Європи.

Розкажіть про проєкти, у яких Ви брали участь?

Тут можна багато розповідати, починаючи зі студентських років. Якщо дозволите, я краще розповім про проєкти, у яких участі не брав, але дуже шкодую. Я маю на увазі різноманітні закордонні стажування, тренінги та інші аналогічні кейси, що постійно організовують для студентів. Закликаю всіх: не обмежуйте своє студентське життя і постійно шукайте заходи і проєкти такого спрямування. Не бійтесь подавати заявки, пишіть мотиваційні листи. У світі величезна кількість можливостей поїхати за кордон за кошт організаторів, налагодити контакти з колегами з інших країн, отримати крутий досвід, який допоможе Вам у майбутньому.

Минулого року Фонд допоміг К-ПНУ підписати договір про практику студентів у польській дослідницькій установі New Eastern Europe. Думаю, це буде класний проєкт, який ми зможемо розвивати надалі.

У чому секрет Вашого успіху? Які плани на майбутнє?

Я не вважаю, що я досяг успіху, оскільки маю ще багато цілей, до яких треба йти. Думати про успіх небезпечно тим, що ти можеш зупинитись на місці. Я цього не хочу.

Якщо можна, про плани поки промовчу. Мені здається, замість обговорення планів, раціональніше оцінювати їх вже після реалізації.

Що Вам допомагає в роботі? У чому черпаєте сили, натхнення? Чи маєте час на відпочинок?

Робота приносить мені задоволення – це джерело сили і натхнення. Чесно кажучи, на відпочинок не завжди достатньо часу, але інколи доводиться чимось жертвувати.

Дайте поради студентам університету та абітурієнтам: як правильно планувати свій час, ставити мету, визначати пріоритети?

Мені здається, відповідь на питання дуже індивідуальна. Зі свого невеликого досвіду скажу наступне. Завжди завершуйте всі завдання, які плануєте на день. Як би це банально не звучало, не треба переносити щось на завтра. У такому разі завтра не розпочнеться ніколи, – і це не назва фільму-катастрофи, а просте життєве правило.

У своїх поразках ніколи не звинувачуйте когось іншого. Навіть якщо Вас дійсно хтось підвів, вважайте, що це Ваша помилка. Такий підхід дозволить ставати самостійним.

Не треба планувати миттєве підкорення золотих гір. Звичайно, далекосяжні цілі дуже важливі, але розбийте їх на декілька підпунктів, які дадуть змогу поступово йти до мети.

Звичайно ж, концентруйтеся на тій меті, яку Ви перед собою поставили, докладайте максимальних зусиль для завершення певної справи. У гіршому випадку, Ви будете братися за одне, не закінчивши інше, не знатимете куди бігти, а Ваші зусилля і увага будуть безрезультатно розсіюватися. Очі будуть розбігатися, ніби Ви після великого посту потрапили в McDonalds.  

Які Ваші побажання alma-mater?

Тримати високий рівень і постійно розвиватися. Там, де не завжди може держава, хай допоможуть випускники!

Людмила Горчак, керівник відділу навчально-виховної роботи і гуманітарної освіти