Університет Огієнка пишається своїми активними та творчими студентами.
Вікторія Компанієць – здобувачка вищої освіти навчально-наукового інституту української філології та журналістики спеціальності 035 Філологія (Українська мова і література).
Чому Ви обрали спеціальність 035 Філологія (Українська мова і література) і чому вирішили навчатися саме в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка? Що стало вирішальним у Вашому виборі й чим особливий цей університет для Вас зараз, коли Ви вже кілька років тут навчаєтеся?
Не скажу, що мріяла з дитинства бути філологом. Я не готувалась цілеспрямовано до цієї спеціальності. Подавала заявки з різних напрямів, які мені подобались. У цьому була моя слабкість, адже не могла остаточно вирішити своє майбутнє. Або гуманітарні, або природничі науки. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка став чудовим початком для мого зростання. Досі навчаюсь в магістратурі в рідному університеті. За цю можливість щиро дякую нашим захисникам і воїнам ЗСУ!
Ви активно долучаєтеся до культурного та просвітницького життя університету, популяризуєте українську спадщину й надихаєте інших цікавитися нею. Що для Вас означає бути студенткою-філологинею сьогодні, коли мова й культура мають таке важливе значення для нашої країни?
Вважаю, що для нас – це обов’язок. Якщо лікар рятує життя, то філолог повинен боротись за українське слово. Як писав Іван Огієнко: «Мова – це форма нашого життя, життя культурного і національного, це форма національного організування».
Цьогоріч Ви взяли участь у міжнародному інтеграційному проєкті «SZKOŁA OTWARTEGO UMYSŁU» в Університеті ім. Я. Кохановського в Польщі та виступили з досить складною і глибокою темою «Психологічні травми / перверсії у проєкціях патологічної прив’язаності до місця та (пост)імперських аберацій (на основі роману Е.Єлінек «Піаністка» й повісті «Венера в хутрі» Л.Захер-Мазоха)». Що стало поштовхом для вибору саме такої теми і що в її дослідженні було для Вас найцікавішим?
Проєкт став для мене не лише академічним викликом, а й можливістю вийти за межі стандартного літературознавчого аналізу. Тема наукової роботи була досить контроверсійною. Намагалась осмислити не лише художній текст, а й соціокультурний контекст. Іноді виникав внутрішній супротив з деякими заувагами. А втім, до критики також потрібно прислухатись, адже самовпевненість завдає регресу.
Особливу вдячність хочу висловити Наталії Дмитрівні Коваленко та Любові Петрівні Расевич. Завдяки їхній підтримці, довірі та спільному пошуку ідей я наважилась на сміливі рішення у виборі теми та її подання в міжнародному просторі.
Під час мистецького заходу до Дня вишиванки Ви представили презентацію «Україна вишивана». Що особисто для Вас символізує українська вишивка?
Українська вишиванка – код нації.
Що у Вашому житті стало найяскравішим відкриттям під час навчання в університеті?
Згуртованість у найважчі часи.
Ви вже багато досягли, але попереду ще цілий шлях. Якими Ви бачите свої мрії – і професійні, і особисті – на найближчі роки? Що б Ви порадили тим студентам, які тільки починають навчання, але поки не знають, як реалізувати свій потенціал?
Думаю, що майбутнє точно буде пов’язане з навчанням. Крокувати лише вперед. А студентам… раджу бути собою. Не порівнюйте себе з іншими. Оцінки – не є ознакою успішності. Плекайте в собі любов до мови та літератури. Цінуйте своїх рідних та своє життя. Прислухайтесь частіше до себе, а не тільки до певних обов’язків. Не забувайте усміхатись!
Чи був момент, коли Ви відчули: «Ось, саме заради цього я працюю»?
Мабуть, коли прокидається завзятість до певного дослідження. Філологічний азарт.
Попри насичений темп життя важливо залишати час для себе, відпочинку й близьких людей. Що допомагає Вам підтримувати баланс між навчанням, творчістю, особистим життям і залишатися натхненною?
Телефонна розмова з батьками після важкого дня – найкращий спосіб заспокоїтись і відпочити. Мені подобається вбачати красу природи в деталях та перемикатись з буденності. У цьому допомагає малювання, фотографування, музика та художня література. А також не забувати про своє здоров’я та дбати про нього.
Чи є літературний герой, з яким Ви себе асоціюєте?
Колись мене вразила героїня О. Кобилянської – Наталка Веркович. Її внутрішня сила, жага до свободи стали для мене джерелом роздумів і впізнавання себе. Щоправда, улюблених героїв і героїнь у моєму серці – чимало.
Що б Ви побажали нашим студентам і викладачам?
Бажаю студентам не боятись знаходити відповіді. Не втрачати віру в себе. Поважати та мотивувати один одного. А викладачам – не розчаровуватись і продовжувати сіяти зерно правди в наших серцях. Дякую вам!
Чи Ви підписали петицію на підтримку К-ПНУ? Чому це важливо зробити? Чому, на Вашу думку, важливо зберегти назву КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ і статус НАЦІОНАЛЬНИЙ для Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка?
Так, безумовно. Статус «національного» – це визнання вагомого внеску університету в розвиток науки, освіти, культури та державності. Наш університет, викладачі та студенти з різних спеціальностей є частиною сучасної української науки. Тому закликаю не бути байдужими до долі нашого навчального закладу та долучитись до підписання петиції.
Пресцентр