Ви заходите в аудиторію під налаштування скрипки. Займаєте місце. Вам одягають на очі пов’язку. Просять тишу. Очі заплющуються.

Коло хати її запримітили,

 Догадались, коли вже сідали,

Перестали тополі – як мітли…

Лиш листками іржаво ридали…

 Таж виселили все село…

 – Бо ж тут насипало такого було.

– А це що таке, я тебе питаю?

 – Видно, з космосу щось занесло.

 – Целофан – як скафандр, метляється скраю…

– Недобре в кабіні, сердито гуло.

– Два пришельці із космосу або, може, із НАТО?

– Курс на тополю іржаву. Тримайсь, стара хато!..

Ви уже ні викладач, ні студент, ні гість аудіовистави. Під звуки тремтячої скрипки, легкої сопілки та динамічної бандури, ви стаєте навіть не свідком, а ще одним героєм поеми «Чорнобильська Мадонна» Івана Драча. Голоси здаються зовсім поряд, ви повністю поринаєте в історію Чорнобильської трагедії, вимальовуються образи одинокої, нещасливої  жінки Марії, порожньої вулиці та страх, який присутній у кожній букві та кожному звуці…

Спеціально до 80-річчя від дня народження Івана Драча кафедра української мови факультету української філології та журналістики на чолі зі Риммою Монастирською організували аудіовиставу «Чорнобильська Мадонна», у якій кожен міг стати слухачем та більше заглибитися у творчість українського поета.

Діана Грушанська