Про що думає людина в останній зимовий день? Про тепло, квіти, кохання… і танці. Так, саме про танці йшлося в доповіді Мирослави Побережної на черговому засіданні студентського ораторського клубу! Студентка першого курсу факультету іноземної філології назвала 12 причин навчитися танцювати. Її цікава розповідь супроводжувалася світлинами та відео, які переконували слухачів у тому, що танцювати – це класно! Дівчина, незважаючи на хвилювання й технічні проблеми під час презентації, гідно трималася, енергійно виголошувала текст, розгорнуто відповідала на запитання (90 балів зі 100 можливих).
Звичайно, навесні загострюються всі хронічні хвороби, зокрема й шопоголізм. Прихильники шопінгу витрачають свій час, кошти, сили на придбання непотрібних речей, позбуваючись у такий спосіб стресу або просто отримуючи задоволення від самого процесу купівлі. Настя Конопельнюк, котра навчається на другому курсі, вже багато знає про цю проблему з літератури, Інтернет-джерел, власної практики та досвіду знайомих. Вона довела, що вміє заінтригувати слухача цікавою та переконливою інформацією. А шквал запитань під час обговорення цієї проблеми засвідчив інтерес слухачів. Треба зазначити, що оратор під час промови впевнено володіла собою й голосом, обрала вельми інтелігентну й доброзичливу манеру викладу, продемонструвала граматичну й орфоепічну грамотність (96 балів).
А як же позбутися хвороби? За допомогою офіційної медицини чи довірившись народним засобам? Цю проблему досліджувала першокурсниця Настя Подшивалова. Її промова, витримана в гарному академічному стилі з елементами публіцистики, торкалася історії етномедицини, знахарських методів лікування хвороб. Учасників зустрічі дуже зацікавила розповідь Насті про експеримент, який вона провела в кількох подільських селах і на основі якого зняла відео. На її думку, сучасна офіційна медицина здебільшого орієнтується на досвід і надбання народної (98 балів).
Наприкінці засідання присутні виконували вправу-експромт, яка мала назву «Дорожня карта»: шляхом випадкового вибору були визначені тема есе – «Напевно» – і п’ять слів, що мають обов’язково ввійти до тексту: золото, лисиця, ірландський, річка, залишити. Ось що в нас вийшло:
Олександра Жильчук, студентка магістратури факультету іноземної філології: Золото Нібелунгів – вічна тема дискусій серед літературознавців. Чи справді воно існувало? Коли? Де? Пісня про Нібелунгів – перше джерело, в якому згадується про цей скарб. Історія нагадує мені про ірландську лисицю, яка жила біля річки Лім і кожного року напередодні 24 квітня залишала в річці своє золоте хутро, яке, за легендою, приносить щастя в особистому житті. Але чи правда це, чи тільки моя вигадка, – ніхто про це, напевно, не дізнається.
Владислав Степанянц, студент І курсу: Слово «напевно», мабуть, є золотом для будь-якої хитрої лисиці, яка прагне маніпулювати суспільством. Воно ніколи не залишає надії на однозначну відповідь. Це слово невпевненості дозволяє забути про всі свої обіцянки. Недарма кажуть, що слово, наче річка, може привести до багатьох берегів, навіть до ірландського узбережжя.
Мабуть, уважний читач, котрий стежить за діяльністю клубу, помітив дві важливі речі:
- Нам уже РІК! Починаючи з першого засідання 8.02.2018 року, ми раз на три тижні отримуємо порцію «розкоші людського спілкування» з одноклубниками, яких можна назвати непересічними, харизматичними, залюбленими у свою справу, енергійними, веселими, кмітливими (і далі, далі, далі…). Рік навчаємо один одного грамотно, правильно, виважено висловлювати свої думки, вчимося тактовності, доброзичливості, поваги!
- Змінилися КРИТЕРІЇ АНОНІМНОГО ОЦІНЮВАННЯ ВИСТУПІВ, а саме: тепер за шкалою можна набрати максимально 100 балів (24 критерії по 5 балів). Приєднуйтеся до команди студентського ораторського клубу, отримайте можливість «себе показати й на інших подивитися!». Чекаємо на Вас 21 березня о 16:00 годині (206 аудиторії центрального корпусу).
Тетяна Білоусова, керівник ораторського клубу