Велика істфаківська родина

Велика істфаківська родина

Спогади…Тонкими стрілами вони пронизують нашу свідомість у пошуках хоча б декількох хвилин ностальгічного щастя. П’ятнадцять років минуло відтоді, як я закінчила історичний факультет тоді ще Кам’янець-Подільського державного університету. Сьогодні, озираючись назад, констатую: це був час пошуку, розквіту, невдач, навчання, вдосконалення, роботи над собою. Без сумніву, кожен, хто був студентом, відзначає період навчання в університеті як найкращий у своєму житті. Випускники нашого історичного факультету отримали не лише якісну професійну освіту, але й заряд життєвого оптимізму, уміння тримати удар і впевнено реагувати на життєві випробовування. Такими нас сформували передусім викладачі – дружні, привітні,  інтелігентні – Л. Баженов, В. Газін, О. Завальнюк, С. Копилов, В. Степанков, І. Рибак, А. Філінюк, О. Федьков та інші. Багатьох із тих, хто вразив глибиною лекцій, мудрими думками, життєвими настановами, уже немає серед нас: І. Винокур, А. Копилов, М. Кукурудзяк, В. Малий, М. Петров, Ю. Тарасов.

Студентське життя запам’яталося також проведенням різноманітних заходів, у яких я брала участь: у збірній КВК істфаку «NOTA BENE», перемога на конкурсі «Міс університету», археологічна практика. А яким бажаним був наш випускний! На прощальному вечорі одногрупники написали один одному записки з передбаченнями нашого можливого майбутнього. В червні 2013 року на зустрічі-святкуванні п’ятнадцятої річниці закінчення істфаку згадували цей та інші курйозні випадки. Хотілося б відзначити відзначу ще одну рису, притаманну історикам, – вони завжди намагаються бути на зв’язку, спілкуються між собою, підтримують один одного. Велика істфаківська родина!

Доля зробила мені великиий подарунок: я маю можливість реалізувати себе уже як викладач історичного факультету. Істфак продовжує зберігати та примножувати ті традиції, принципи роботи, що дозволяють нашим випускникам упевнено почувати себе в соціумі. Та найголовніше, що ми виносимо із цих стін можна коротко висловити настановами, які дав нам свого часу Валерій Степанович Степанков: яких би вершин Ви в житті не досягли, яких би провалів не відчули, – залишайтеся Людиною. Побудуйте кордони, через які Ваші вчинки, думки, дії не повинні переступати.

 Тетяна Білецька, заступник декана історичного факультету
з виховної та профорієнтаційної роботи